Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

377 Рис. 1. Преображенський храм на вул. Москалівській, Харків (ділянка храму на поч. ХХ ст. та її сучасний стан) Продовженням теми «ідентичнісних ям» можна вважати так звану «сліпоту неуваги», коли ряд харківських будинків існують, іноді в досить стійкому стані. Але вони зникли з ментального поля харків’ян, їх не помічають. Причини такої неуваги різні, але всі вони пов’язані з грошима, власністю та місцевою політикою. Пам'ятки архітектури, або нещодавно вилучені з реєстрів пам'яток, всі вони стійко переносять поступову руйнацію, пожежі, неправомірне використання, демонструють незгоду зі своїм зникненням та стають наочними прикладами будівельного мистецтва минулого часу. В деяких колах вони мають свої перцептивні назви: «Будинок чаю Камелія», «Дах світу», «Конфетна фабрика», багато інших. Іноді під «сліпоту неуваги» попадають ціли райони – «Левада», наприклад. Серед міських пустот Urdan Voids, що з'являються з різних причин, є окремий вид цих пустот, розривів у тканині міста, що виникли внаслідок військових конфліктів (як конфліктів ХХ сторіччя, так і сучасних) – «Сліди війни». Що робити з ними? З одного боку хочеться стерти враження, що травмує, пов'язане з руйнуваннями, відновити довоєнне життя, з іншого – виникає ідея музеєфікації руїн. Як поєднати ці дві крайності? Чи можливий третій шлях?