Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

139 Набута втрата зору в дорослому віці є складною кризовою подією, що спричиняє не лише функціональні обмеження, а й глибокі зміни в емоційній, когнітивній та соціальній сферах особистості. Вона супроводжується порушенням звичного способу життя, зниженням автономії, зміною соціальних ролей і необхідністю повторної адаптації до нових умов існування [4, с. 522– 523; 5, с. 972]. У зв’язку з цим особи з набутою втратою зору становлять групу підвищеного ризику щодо розвитку депресивних станів. Одним із провідних механізмів формування депресії є когнітивне опосередкування втрати, що проявляється у формуванні негативних уявлень про себе, власне майбутнє та перспективи соціальної реалізації. У межах когнітивної моделі депресії це пов’язано з активацією дисфункціональних переконань, песимістичною оцінкою життєвих перспектив і схильністю до самозвинувачення [1, с. 11–15; 2, с. 1–4]. Значущу роль відіграє й феномен безпорадності, коли тривале переживання обмежень і залежності від інших знижує суб’єктивне відчуття контролю над життям та посилює пасивність [3, с. 45–47]. Окремого значення набуває візуально зумовлений дистрес, який охоплює емоційні реакції на втрату зорової функції, труднощі просторового орієнтування, звуження соціальних контактів і втрату звичної життєвої компетентності. Ці переживання посилюються соціальною ізоляцією, зміною професійного статусу, залежністю від сторонньої допомоги та порушенням образу «Я». За таких умов депресія формується не лише як реакція на сам факт втрати зору, а як наслідок складної особистісної та соціальної дезадаптації [4, с. 526–528; 5, с. 974–976]. Важливими чинниками, що впливають на інтенсивність депресивних проявів, виступають копінг-стратегії та соціальна підтримка. Адаптивні стратегії, зокрема планування розв’язання проблеми, позитивна переоцінка ситуації та пошук підтримки, знижують ризик розвитку депресії. Натомість уникнення, самозвинувачення й соціальне відсторонення пов’язані з поглибленням емоційної дезадаптації [5, с. 977; 6, с. 150–153]. Соціальна