Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

21 їхньої життєздатності. Ефективність такої системи визначається рівнем координації між суб’єктами її реалізації, доступністю послуг та здатністю оперативно реагувати на зміну безпекового середовища. Одним із базових елементів є нормативно-правове забезпечення, яке визначає гарантії соціального і правового захисту членів сімей військовослужбовців. Законодавча база України [4-5] передбачає низку пільг, компенсацій та соціальних гарантій, однак практична реалізація цих норм часто ускладнюється процедурними бар’єрами та недостатньою інформованістю громадян. У зв’язку з цим важливим механізмом виступає спрощення адміністративних процедур, цифровізація послуг та підвищення рівня правової обізнаності населення. Суттєву роль у забезпеченні вітальної безпеки відіграють інституційні механізми, які реалізуються через діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та спеціалізованих установ. До їх функцій належить організація соціального захисту, надання психологічної допомоги, забезпечення доступу до медичних послуг та координація міжвідомчої взаємодії [6]. Особливого значення набуває створення центрів комплексної підтримки, які забезпечують інтеграцію різних видів допомоги в межах єдиного простору. Ключовим підходом до реалізації зазначених механізмів є мультидисциплінарна взаємодія. Вона передбачає залучення фахівців різних сфер – медичних працівників, психологів, соціальних працівників, юристів, а також представників силових структур і громадських організацій. Така взаємодія дозволяє забезпечити комплексний супровід сімей військовослужбовців, враховуючи їхні індивідуальні потреби та специфіку життєвих обставин [7]. Важливим напрямом є розвиток системи психологічної підтримки. Умови воєнного часу вимагають впровадження ефективних моделей кризового консультування, психосоціальної допомоги та програм підвищення життєстійкості. Це включає як індивідуальну роботу з членами сімей, так і групові форми підтримки, спрямовані на відновлення соціальних зв’язків і