Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

315 Сформульовано практичні підходи до інтеграції принципів вітальної безпеки у діяльність закладів освіти. Ключові слова: вітальна безпека, соціальна уразливість, віктимність, поведінкові ризики, воєнний стан, освітнє середовище, діти та молодь, психологічна стійкість, соціальна адаптація. Виклад основного матеріалу Сучасні умови воєнного стану в Україні формують принципово нову соціальну реальність, у межах якої суттєво зростає рівень соціальної уразливості населення. Тривала дія стресогенних факторів, пов’язаних із загрозою життю, вимушеним переміщенням, втратою соціальних зв’язків і економічною нестабільністю, зумовлює трансформацію поведінкових моделей особистості та знижує її здатність до адекватного реагування на ризики [1]. За наявних умов зазначені чинники набувають більшої інтенсивності та проявляються у ширшому спектрі ризикогенних ситуацій. Соціальна уразливість у науковому дискурсі визначається як стан підвищеної чутливості до негативних впливів, зумовлений поєднанням індивідуальних, соціальних і середовищних факторів [2]. В умовах війни цей стан поглиблюється внаслідок порушення базових механізмів безпеки, що забезпечують стабільність життєдіяльності людини. Найбільш вразливими залишаються діти, молодь, особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи та інші соціально незахищені групи населення [3]. У межах зазначеної проблематики особливого значення набуває феномен віктимності, який визначається як схильність особистості ставати жертвою протиправних або небезпечних дій унаслідок певних поведінкових, психологічних чи соціальних характеристик [4]. Віктимна поведінка формується під впливом комплексу факторів, серед яких ключову роль відіграють рівень поінформованості, здатність до саморегуляції та сформованість навичок безпечної поведінки [5]. У контексті збройної агресії ці