Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

111 адвокати наділені окремими елементами імунітету спеціального субʼєкта у кримінальному провадженні, зокрема при проведенні слідчих (розшукових) дій. Однією з найбільш дискусійних дій є проведення обшуку у адвоката, оскільки така слідча дія повʼязана з ризиком порушення адвокатської таємниці та права клієнта на захист. В українському законодавстві у різних нормативно-правових актах закріплюються гарантії здійснення адвокатської діяльності, насамперед в ЗУ « Про адвокатуру на адвокатську діяльність» в статті 23, також в окремих положеннях Кримінально-процесуального кодексу, наприклад в ст.161, ч.6 ст.46. Однак в ст.161 не вказано чи мають містити ці речі та документи «адвокатську таємницю», щоб заборонити до них доступ, просто встановлюється імперативне правило щодо заборони доступу до будь-яких речей та документів такого роду [1]. Специфіка проведення обшуку відносно адвоката визначається, зокрема, і ч. 2 ст. 23 закону, положення якої, з одного боку, містять недолік щодо вказівки на можливість тимчасового доступу до речей і документів адвоката (певним чином суперечить ст. 161 КПК України), а з іншого – вимогу щодо необхідності зазначення слідчим суддею, судом у своєму рішенні про проведення такої слідчої дії, переліку речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити є однією з гарантій забезпечення додержання адвокатської таємниці[3] . Однак на практиці не завжди дотримано правило, щодо визначення переліку речей, які планується відшукати та вилучити, що в свою чергу дає необмежені можливості слідчому при здійсненні обшуку та часто вилучаються речі та документи, які не мають відношення до конкретної справи та містять відомості про інших клієнтів чим і порушуються гарантії адвокатської діяльності. На цьому аспекті часто акцентується увага в рішенн ЄСПЛ, зокрема у справі «Рєзнік проти України» від 23 січня 2025 року зазначається «адвокатська таємниця становить основу довірчих відносин між клієнтами та захисниками і органи державної влади повинні мати вагомі підстави для втручання в таємницю спілкування з адвокатом або в його робочі документи», зазначено саме проблему того що в ухвалі зазвичай не визначено