Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

197 економічні санкції залишаються важливим інструментом зовнішньої політики, ефективність якого залежить від комплексного поєднання економічних, політичних і міжнародних чинників. Ключові слова: економічні санкції, зовнішня політика, міжнародні відносини, санкційна політика, фінансові санкції, торговельні обмеження, ембарго, smart-санкції, глобалізація, економічний вплив.. У сучасній системі міжнародних відносин економічні санкції посідають одне з провідних місць серед інструментів впливу на поведінку держав. Їх значущість суттєво зросла у XXI столітті, що пов‘язано з трансформацією глобальної економіки та посиленням взаємозалежності країн. У науковому дискурсі санкції розглядаються як форма цілеспрямованого економічного тиску, що застосовується для досягнення зовнішньополітичних цілей без використання військової сили [1]. За своєю суттю економічні санкції є системою обмежень, спрямованих на звуження можливостей держави-адресата здійснювати повноцінну участь у міжнародних економічних процесах. Йдеться про обмеження доступу до зовнішніх ринків, фінансових ресурсів, інвестиційних потоків і технологій. Таким чином, економічний компонент виступає засобом реалізації політичного впливу. На відміну від стандартної зовнішньоекономічної політики, яка орієнтована на розвиток взаємовигідного співробітництва, санкційна політика має конфронтаційний характер. Її застосування зазвичай зумовлене необхідністю швидкого реагування на порушення норм міжнародного права або загрози безпеці. Водночас санкції нерідко супроводжуються значними економічними втратами, включаючи зниження темпів економічного зростання, погіршення інвестиційного клімату та скорочення зайнятості [2]. Інструментарій економічних санкцій охоплює широкий спектр заходів, серед яких: • припинення або обмеження експортних операцій;