Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

199 санкційної політики та дозволяє значно обмежити економічну активність цільових акторів [3]. Порівняльний аналіз свідчить, що фінансові санкції мають певні переваги над торговельними. Зокрема, вони більшою мірою спрямовані на політичні та економічні еліти, тоді як торговельні обмеження переважно впливають на населення в цілому. Крім того, фінансові інструменти є більш гнучкими та піддаються ефективнішому контролю. Класичним прикладом санкційної політики є ембарго, яке передбачає повне або часткове припинення зовнішньоторговельних операцій. Його наслідком стає різке скорочення валютних надходжень і звуження можливостей для економічного розвитку. Водночас ефективність ембарго значною мірою залежить від ступеня інтегрованості країни у світову економіку. Поряд із економічними інструментами активно застосовуються і неекономічні заходи впливу, серед яких дипломатична ізоляція, обмеження міжнародної співпраці, візові заборони, припинення культурних і наукових обмінів. Хоча такі заходи мають непрямий характер, вони здатні генерувати суттєві економічні втрати. Сучасна санкційна політика характеризується переходом від всеосяжних обмежень до так званих «точкових» або smart-санкцій. Їх головна перевага полягає у вибірковості впливу, що дозволяє мінімізувати негативні соціально- економічні наслідки та підвищити ефективність досягнення політичних цілей [2]. Отже, економічні санкції виступають важливим елементом зовнішньополітичного інструментарію держав. Їх використання відображає прагнення досягти стратегічних цілей шляхом економічного впливу, уникаючи прямого військового протистояння. Водночас ефективність санкцій визначається комплексом факторів, включаючи рівень міжнародної підтримки, структуру економіки та ступінь інтеграції у світове господарство.