Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

215 проблем людського буття, це «фундаментальний ціннісно-духовний вияв людської суб'єктивності, здатності людини як свідомої істоти виходити за межі теперішнього до майбутнього, можливого, тобто здійснювати свою сутність через свободу та творчість» [1, с. 15]. Надія з наукового погляду розглядається як універсалія культури, як метацінність людського буття. Невипадково настільки важливим традиційно вважалося розкриття онтологічного змісту надії поряд із такими цінностями християнської етики, як віра та любов. Раціональність і цінність надії полягають у такому: надія створює нові надії та очікування з можливим позитивним, оптимістичним результатом; вона звернена в майбутнє, до ідеалу, мрії, «до кращого і найкращого для людини зараз і в майбутньому»; є антиподом песимізму; надії — це локомотиви для перспективної життєдіяльності, ліки для зняття невпевненості, сумнівів, коливань, різних страхів та фобій, паніки й відчаю [3, с. 375]. У психологічній літературі надія розглядається або в контексті різних проблем життєдіяльності людини, або як спеціальний предмет аналізу (види надії, методичні аспекти її дослідження та ін.). Е. Фромм вважав, що надія — це внутрішня готовність до напруженої, нерозтраченої активності. «Надія парадоксальна. Це не пасивне очікування і не форсування подій, які не можуть відбутися в реальності. Вона подібна до тигра, який зачаївся і стрибає лише тоді, коли для цього настав момент. Це не втомлений реформізм і не псевдорадикальний авантюризм. Сподіватися — означає в кожен момент бути готовим до того, що ще не народилося, і при цьому не впадати в розпач, якщо цього не станеться за нашого життя. Немає сенсу покладати надію на те, що вже існує, або на те, чого не може бути. Люди, які втратили надію, заспокоюються, перебуваючи або в комфорті, або у відчаї, а ті, у кого надія сильна, дбайливо плекають усі ознаки нового життя, вони готові в будь-який момент допомогти народженню того, що готове з'явитися на світ» [4, с. 169]. Надія як інтегральний психологічний феномен включає три компоненти: емоційно-оцінний (психічний стан очікування), когнітивний (антиципація