Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

291 ідентичності особистості, постійним нагадуванням і чинником підвищення самооцінки [4]. Важливим є також аспект приналежності та диференціації. Парадокс тілесних модифікацій полягає в тому, що вони одночасно дозволяють людині відчувати свою приналежність до певної групи чи субкультури і водночас підкреслювати свою унікальність. Цей дуалізм відображає фундаментальну психологічну потребу в балансі між соціальною інтеграцією та індивідуалізацією. Набуваючи тілесну модифікацію, особа природно стає частиною відповідної спільноти, що дає можливість побудувати зв'язки, знайти однодумців та усвідомити власну невідчуженість [5]. Науковці зазначають, що значимою є також функція контролю над тілесністю. У світі, де тіло дедалі більше стає об‘єктом зовнішніх норм і приписів, тілесні модифікації можуть бути формою повернення контролю над власним тілом, актом самовизначення [6]. Особливо актуальною ця функція є для людей, які мають видимі шрами або труднощі зі сприйняттям власного тіла: дослідження підтверджують, що татуювання шрамів сприяє зміні сприйняття тіла, подоланню психологічного дискомфорту та поверненню впевненості в собі. Основні психологічні ефекти таких татуювань включають зниження тривожності, підвищення самооцінки та формування гармонії між зовнішнім виглядом і внутрішнім станом [7]. Таким чином, аналізуючи психологічне значення та функції тілесних модифікацій, бачимо їхній вплив на формування особистості. Сам досвід отримання модифікації може впливати на самооцінку, сприйняття образу тіла та відчуття суб'єктності. Тому логічно припускати, що рішення про тілесну модифікацію може відображати стійкі характерологічні тенденції: рівень емоційної зрілості, типи акцентуацій, потребу в символізмі тощо. При цьому важливо зауважити, що на думку науковців, тілесні модифікації та характер особистості пов‘язані кореляційними, а не причинно-наслідковими зв‘язками, тому їх варто розглядати як взаємопов'язані прояви глибших особистісних настанов, а не як однобічний вплив одного явища на інше [8].