Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

312 Вступ . В історії людської цивілізації навряд чи існує проблема, що викликала б таке глибоке занепокоєння людства, як проблема війни [6]. Війна на території Україні триває п‘ятий рік. Науковець Панок В.Г. розглядає війну як «специфічну надзвичайну ситуацію, що має масовий характер» [4]. З точки зору психологічного та фізіологічного функціонування організму цікава думка Харківського професора-терапевта С.Я. Штейнберга, висловлена на початку 2- ої світової війни: «Війна різко змінюе умови праці та побуту мільйонів людей, обрушивши на них тягар важких психічних переживань, які змінюють і самих людей, змінюють реактивність людського організму». Безумовно, різні негативні умови війни діють для цивільного населення, насамперед, як психосоціальна інтервенція, та як наслідок фундаментальні властивості живого організму людини відповідають змінами своєї життєдіяльності (обміну речовин, функції та структури) на різні впливи навколишнього середовища. Ця змінена основа пристосування організму до мінливих умов навколишнього середовища призводить до розвитку різних захворювань. Майже щоденно українці відчувають на собі незвичайні для мирного життя умови: вибухи, обстріли, численні руйнації житлових будинків та критичної інфраструктури, багаторазові повітряні тривоги протягом дня, стреси, невпевненість у завтрашньому дні, перебування в укриттях, людські втрати, втрати житла, роботи, внутрішні та зовнішні переміщення, падіння доходів та інше – за вказаний період всі ці елементи стали невід‘ємною частиною життя українців. Але що насправді відбувається в українському суспільстві? В умовах війни в Україні люди переважно перебувають у нересурсному емоційному стані, стикаються з екзистенційними переживаннями, пов‘язаними з руйнуванням базового почуття безпеки, втратою джерел доходу, вимушеною міграцією, втратою зв‘язків, майна та членів сім‘ї [8]. Всі без винятків верстви населення так чи інакше виявилися втягнутими в процес адаптації чи дезадаптації [5]. Цей процес не оминув й медичну сферу. Масова еміграція населення спричинили в ній глибоку кадрову кризу. Особливо потерпають від цієї кризи лікарні, які