Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

350 національної пам'яті та незаперечним доказом тяглості української державницької і культурної традиції. Теоретико-методологічні підходи до збереження, обліку, бібліографування та наукового осмислення зарубіжної україніки перебувають у центрі уваги багатьох вітчизняних дослідників. Питання формування колекцій, архівного менеджменту та розкриття потенціалу діаспорної книги досліджували такі вчені, як А. Атаманенко, Г. Боряк, Г. Дідківська, Л. Дегтяренко, О. Дзира, Л. Дубровіна, В. Євтух, В. Сергійчук, Н. Солонська, О. Супронюк, Т. Антонюк, І. Матяш, М. Палієнко, В. Піскун, В. Трощинський та інші. Проте теоретичне узагальнення друкованої спадщини еміграції саме як інструменту формування альтернативної колективної пам‘яті про ключові події ХХ століття та як компенсаторного джерела інформації для історичного джерелознавства потребує глибшого наукового аналізу. Одним із найбагатших осередків акумуляції та опрацювання інтелектуальної спадщини діаспори в Україні є Відділ зарубіжної україніки (ВЗУ) Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, створений у 1991 році [1; 6; 7]. На сьогодні спеціалізований фонд відділу налічує понад 35 тис. документів, поповнення яких історично відбувалося через купівлю, передплату, міжнародний книгообмін, а переважно — як дари від приватних осіб та інституцій закордону (рис. 1).