Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

404 Творчість Клода Дебюссі традиційно пов‘язується з імпресіонізмом, однак таке визначення є недостатнім для повного розуміння його художньої системи. У його музиці одночасно присутні риси імпресіонізму, символізму та модерністського мислення. На відміну від живописного імпресіонізму, музична мова Дебюссі не зводиться до фіксації миттєвих вражень. Вона формує складну систему символічних смислів, де звук набуває самодостатнього семантичного значення. У розвитку європейської музики можна виділити три основні типи програмності: 1. Ситуативно-прикладний тип – пов‘язаний із ритуальною та жанровою функцією музики. 2. Автономно-інтерпретаційний тип – характерний для класико- романтичної традиції, де програмність стає засобом художньої конкретизації. 3. Символістський (метаконтекстуальний) тип – властивий музиці кінця XIX – початку XX століття. Саме третій тип програмності стає визначальним для творчості Дебюссі, оскільки він не описує реальність, а створює багаторівневу систему символічних асоціацій. Назва твору «Острів радості» має глибоке символічне навантаження. Образ острова в культурній традиції пов‘язаний із уявленнями про духовний простір, відокремлений від хаосу матеріального світу. Джерелом натхнення твору вважається картина Антуана Ватто «Відплиття на острів Цитеру», що відсилає до теми ідеалізованого щастя та естетизованого буття. У символістському контексті острів виступає як модель трансформації свідомості, а «радість» – як екзистенційний стан, що виходить за межі побутового розуміння емоції. У «Острові радості» символістська програмність реалізується через наступні специфічні елементи музичної мови: - фонічність звучання як самостійна естетична категорія;