Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

39 таких інструментів напряму залежить від прозорості та справедливості критеріїв відбору бенефіціарів. Мета дослідження полягає в аналізі наявних механізмів оцінювання грантових заявок у контексті їхнього впливу на вирівнювання соціально- економічного розвитку громад та розробці пропозицій щодо їх удосконалення. Досліджуючи механізми розподілу державної підтримки, ми звернули увагу на суттєву нормативно-правову колізію, яка не лише не сприяє подоланню територіальних диспропорцій, але й здатна їх поглиблювати. Мова йде про методику оцінювання бізнес-планів, затверджену Наказом Міністерства економіки України (зокрема, зміни від 06.07.2022 № 1959)[1]. Критичного перегляду потребує Критерій № 19 діючої системи оцінювання — «Тип населеного пункту» (ваговий коефіцієнт — 0,4). Відповідно до затвердженої шкали, бали розподіляються прямо пропорційно до кількості населення:  до 20 тис. жителів — 0 балів;  від 20 тис. до 200 тис. жителів — 3 бали;  від 200 тис. до 500 тис. жителів — 5 балів;  від 500 тис. до 1 млн жителів — 7 балів;  понад 1 млн жителів — 7 балів;  понад 2 млн жителів — 10 балів. Нами виявлено системний парадокс: населені пункти з чисельністю до 20 тисяч осіб (що охоплює абсолютну більшість сільських територій та малих громад) отримують нуль балів. Натомість максимальну кількість балів отримують заявники з мегаполісів. З позиції публічного управління такий підхід є нерелевантним меті подолання диспропорцій. Сільські території та малі громади традиційно є найбільш депресивними: вони потерпають від відтоку працездатного населення, низького рівня зайнятості та браку інвестиційного капіталу. Саме тут мікрогранти для малого підприємництва мають найвищий мультиплікативний ефект для місцевої економіки. Проте, закладена у Критерії № 19 логіка створює