Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

61 найвищому міждержавному рівні [5]. Разом з тим, матеріальне та процесуальне міжнародне право забезпечує практичну сторону реалізації справедливості: через універсальні кримінально-судові інституції [6] та імперативні конвенційні стандарти захисту жертв війни [7]. Логіку дослідження цієї системи завершує її оцінка крізь призму національної правової думки. Сучасний доктринальний дискурс підтверджує спроможність наявних міжнародних інструментів, детально опрацьовуючи питання гуманітарної безпеки людини під час бойових дій [8], невідворотності кримінального покарання за агресію [9] та формування ефективних правових відповідей на системні виклики сьогодення [10]. Інструментарій міжнародного публічного права забезпечує легітимне підґрунтя для захисту української державності, збереження гуманітарних стандартів та юридичного покарання агресора. Комплексна інтеграція внутрішньодержавних нормативних засобів, консолідованого зовнішньополітичного тиску та універсальних міжнародних інститутів формує цілісний механізм відновлення територіальної цілісності країни. Водночас національна практика правозастосування демонструє специфічні відмінності порівняно зі стандартами держав-членів Європейського Союзу. На відміну від європейського правового простору, де діють сталі судові інституції та розгалужені моніторингові системи контролю за дотриманням прав людини в умовах конфліктів, вітчизняна модель перебуває на етапі трансформації. В Україні все ще триває процес формування стійких алгоритмів імплементації (впровадження) міжнародно-правових норм у судову практику, а також відчувається брак незалежних правозахисних інститутів. Подолання цих викликів потребує системного реформування, адаптації законодавства до acquis communautaire (права ЄС) та якісного підвищення рівня національної правової культури. Отже, хоча міжнародне право і надає універсальний інструментарій, ефективність його дії прямо залежить від спроможності національних інститутів. Для реального втілення цих норм в Україні пропонується впровадити наступні кроки: уніфікувати судову практику шляхом розробки