Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

139 Рекомендації та методи реабілітації • Соціальна стабілізація. • Відновлення інфраструктури. • Переселення (без психотерапії). • Експрес-інтервенції. • Розбудова community resilience . • Модель stepped-care ВООЗ. • Санаторна й онлайн- реабілітація. Інваріантною проблемою джерел усіх епох є руйнівний вплив втрати безпеки на соматичний стан людини [1–6]. Незалежно від історичного контексту («Лондонський бліц», облога міст на Балканах чи обстріли в Україні), цивільне населення демонструє стійкий паттерн хронічного дистресу з деструкцією сну та психосоматичними розладами. Проте ключові відмінності полягають у глибині аналізу: сучасна дослідницька парадигма дозволила вийти за межі симптоматичного опису ПТСР і вивчати його на трьох рівнях: молекулярному, лонгітюдному та міжгенераційному. Молекулярний рівень аналізу доводить, що воєнний стрес викликає епігенетичні зміни — модифікацію генів емоційної регуляції та стресостійкості, що веде до гормонального дисбалансу й нейрозапалення. Лонгітюдні спостереження свідчать: травма не зникає автономно, а трансформується у похилому віці у важкі соматичні патології, депресії та когнітивні дефіцити. Трансгенераційний рівень фіксує передачу травми дітям через епігенетичні мітки та деструктивне сімейне виховання у повоєнний період. Узагальнення цих чинників підтверджує, що посттравматичний синдром цивільних є довгостроковою загрозою для людського капіталу країни, яка потребує негайного комплексного втручання. Сучасна Україна стикається з безпрецедентними викликами, пов'язаними з фактором цифрового та інформаційного терору (безперервний потік шокуючого контенту в соціальних мережах, цілодобові сповіщення моніторингових каналів). Це створює ефект безперервної присутності травми, якого не існувало в попередніх конфліктах. Аналіз наукових джерел переконує, що ізольована класична психотерапія (CBT, EMDR) в умовах триваючого конфлікту має обмежену ефективність. Цивільне населення під систематичними обстрілами зазнає тотального психосоматичного виснаження. Постійна вітальна загроза утримує вегетативну нервову систему в стані гіперактивації, що блокує когнітивну переробку психічної травми. Для подолання цього бар'єру необхідний мультидисциплінарний підхід, де базовим етапом реабілітації є фізіологічна стабілізація організму природними лікувальними чинниками в умовах санаторно-курортного лікування [14, 15]. Умови спеціалізованих санаторіїв безпечних західних регіонів України (Закарпаття, Трускавець, Моршин, Хмільник) створюють для постраждалих унікальний терапевтичний простір. Головним чинником є ізоляція від тригерного середовища (сирен, вибухів, руйнувань), що відновлює базове відчуття безпеки на соматичному рівні. Комплексне поєднання природних лікувальних факторів із психологічним супроводом базується на принципах бальнеології, клімато- та ландшафтотерапії. Такий синергетичний підхід дозволяє у короткі терміни (14–21 день) досягти стійкої ремісії, знизити ризик інвалідизації цивільного населення та повернути людину до активного соціального життя. Критично зростає потреба у локальній реабілітації на базі санаторно-курортних закладів Полтавської та Харківської областей для постраждалих, які не мають змоги виїхати до західних регіонів. Попри безпекові загрози, бальнеологічні курорти Полтавщини (зокрема, Миргород) за підтримки UNHCR перетворилися на стратегічні хаби інтегрованих соціально-реабілітаційних послуг для тисяч ВПО. Своєю чергою, санаторії Харківської області (зокрема «Березівські мінеральні води») ефективно забезпечують соматичну декомпресію та раннє курування ПТСР у мешканців прифронтових громад. Висновки. Науковий дискурс еволюціонував від пасивного спостереження соматизації травми до розбудови проактивних систем ментального здоров’я. Сучасний воєнний стрес в Україні має кумулятивний і цифровий характер, зумовлюючи високу поширеність К-ПТСР. Санаторно-курортна реабілітація забезпечує вегетативну стабілізацію та нейросоматичну базу для психотерапії. Заклади прифронтових Харківської та Полтавської областей є ефективними хабами локальної допомоги постраждалим.