Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

17 LAWAND INTERNATIONAL LAW УДК 342.56:341.01 Костриба Тетяна Володимирівна магістр права адвокат м. Дніпро, Україна ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ КОНСТИТУЦІЙНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ Анотація. У статті розглядаються актуальні питання та практичні аспекти застосування норм Конституції України та міжнародно-правових актів у вітчизняному судочинстві. Особлива увага приділяється принципу прямої дії норм Конституції та інтеграції практики Європейського суду з прав людини в українську судову систему. Проаналізовано правові позиції Верховного Суду щодо пріоритетності міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Визначено роль адвоката у забезпеченні ефективного захисту прав людини через призму верховенства права. Ключові слова: конституція України, міжнародне право, судочинство, ЄСПЛ, верховенство права, судова практика, пряма дія, адвокатська діяльність. В умовах сучасної правової трансформації України питання гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами набуває особливої ваги. Судова гілка влади виступає головним гарантом дотримання прав і свобод людини, що вимагає від суддів та адвокатів глибокого розуміння механізмів застосування конституційних норм та норм міжнародного права як джерел права в Україні. Згідно зі статтею 8 Конституції України, в державі визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це означає, що звернення до суду для захисту конституційних прав безпосередньо на підставі Основного Закону є гарантованим. Як свідчить судова практика, тривалий час суди уникали прямого застосування норм Конституції, посилаючись лише на профільні закони. Проте Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні судочинства» заклала фундамент для зміни цієї парадигми, наголошуючи, що суд не може відмовити у застосуванні норми Конституції через відсутність закону, який її деталізує. Особливе місце у системі правосуддя займає стаття 9 Конституції, яка визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Для практикуючого адвоката це відкриває широкі можливості для захисту клієнта, особливо через використання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У реальній судовій практиці ми бачимо численні приклади, де Велика Палата Верховного Суду скасовує рішення нижчих інстанцій через ігнорування ними принципів «належного урядування» або «правової визначеності», що випливають з практики ЄСПЛ. Наприклад, у справах щодо захисту права власності (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) українські суди дедалі частіше застосовують тест на «справедливий баланс» між суспільним інтересом та приватним правом. У справі № 522/1029/18 Верховний Суд підкреслив, що втручання держави у право власності має бути не тільки законним, а й пропорційним. Це свідчить про реальне впровадження міжнародних стандартів у судову практику. Проте існують і виклики. Одним із них є колізія між нормами національного закону та міжнародного договору. У таких випадках, згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», пріоритет мають норми міжнародного договору. Роль адвоката в такому процесі полягає у