Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (June 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 145 p.

132 Усіх пацієнтів було розподілено на дві групи: контрольну (стандартна програма реабілітації) та експериментальну (розроблена авторська технологія). Оцінку функціонального стану здійснювали за допомогою таких інструментів: шкала Harris Hip Score, шкала Бартела, візуально-аналогова шкала болю (ВАШ), тест шестихвилинної ходьби (6МХТ), опитувальник якості життя SF-36 [20; 21]. Статистичну обробку проводили методами варіаційної статистики з визначенням достовірності різниць між групами (p<0,05). Наукова обґрунтованість методологічного апарату дослідження відповідає рекомендаціям World Health Organization щодо комплексної оцінки результатів реабілітації, яка має охоплювати фізичні, психологічні та соціальні виміри відновлення [24]. 3. Експериментальна технологія фізичної реабілітації після цементного ендопротезування кульшового суглоба Еспериментальна технологія фізичної реабілітації структурована за трьома основними етапами, кожен з яких має чітко визначені цілі, засоби та критерії переходу до наступного. 3.1. Ранній етап (1–10 доба після операції) Ранній етап розпочинається безпосередньо після операції і передбачає профілактику тромбоемболічних та респіраторних ускладнень, зменшення набряку та болю, а також первинну активізацію пацієнта. Вже у перші 12–24 години після втручання пацієнт виконує дихальну гімнастику, ізометричні вправи для м'язів оперованої кінцівки, рухи в суміжних суглобах [17; 18]. Рання вертикалізація здійснюється на 1–2 добу під контролем фізичного терапевта з опорою на ходунки та дотриманням протиколу обмеження рухів у кульшовому суглобі (заборона глибокого згинання, ротації, перехрещення ніг). Застосовуються кріотерапія для купірування набряку та болю, магнітотерапія, лімфодренажний масаж [19]. 3.2. Відновний етап (11–42 доба) На відновному етапі основна увага приділяється нарощуванню сили м'язів нижніх кінцівок, відновленню повноцінного стереотипу ходи, збільшенню амплітуди рухів у межах безпечної зони, тренуванню рівноваги та координації [18]. Застосовуються: активна та активно-асистивна лікувальна фізкультура, заняття у воді (гідрокінезіотерапія), механотерапія (велотренажер, бігова доріжка з підтримкою ваги тіла). Засоби фізіотерапії включають ультразвукову терапію на ділянку суглоба, електростимуляцію м'язів, бальнеотерапію. Масаж застосовується на м'язи поперекового відділу, сідничної ділянки та нижньої кінцівки з метою покращення трофіки та зменшення гіпертонусу [19]. 3.3. Підтримувальний та соціально-адаптаційний етап (з 43 доби) Третій етап спрямований на досягнення максимально можливого рівня функціональної незалежності, повернення до побутової та трудової діяльності. Важливою складовою цього етапу є телереабілітація — дистанційне супроводження виконання вправ пацієнтом вдома з використанням цифрових платформ, відеоконсультацій та мобільних застосунків [10]. Мультидисциплінарний підхід передбачає узгоджену взаємодію лікаря-ортопеда, фізичного терапевта, ерготерапевта, медичного психолога та соціального працівника. Психологічна підтримка та мотиваційне консультування сприяють підвищенню прихильності пацієнта до реабілітаційних заходів і прискоренню соціальної адаптації [17]. Програма відповідає рекомендаціям Enhanced Recovery After Surgery Society та клінічним настановам American Academy of Orthopaedic Surgeons щодо ведення пацієнтів після ендопротезування [23; 25]. 4. Результати дослідження та їх обговорення Порівняльний аналіз функціональних показників у пацієнтів контрольної та експериментальної груп у динаміці реабілітаційного процесу наведено в таблиці 4.1.