Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (June 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 145 p.

13 MANAGEMENT, PUBLIC ADMINISTRATION AND GOVERNANCE DOI: https://doi.org/10.64828/conf-132-2026-5 УДК 81’42:005.57:316.46 Бафян Ганна Миколаївна аспірант Національна академія Служби безпеки України м. Київ, Україна ORCID ID: 0009-0002-0605-5187 ЯК ПОВИНЕН МИСЛИТИ ЛІДЕР ДЛЯ ПОБУДОВИ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ВНУТРІШНІХ КОМУНІКАЦІЙ Анотація. У статті розглянуто особливості мислення сучасного лідера в умовах формування ефективної системи внутрішніх комунікацій в організації. Визначено ключові характеристики управлінського мислення, які впливають на рівень довіри, взаємодії та корпоративної культури. Проаналізовано роль стратегічного, емоційного та комунікативного мислення керівника у забезпеченні ефективного обміну інформацією між структурними підрозділами, а також роль фіксованого мислення та мислення націленого на зростання. Особливу увагу приділено значенню відкритості, адаптивності та кризової комунікації в умовах сучасних викликів. Ключові слова: лідерство, внутрішні комунікації, корпоративна культура, стратегічне мислення, управління персоналом, організаційна ефективність, комунікативна компетентність. У сучасних умовах розвитку організацій ефективна система внутрішніх комунікацій є одним із ключових чинників успішного функціонування організації. Найбільш резонансним це питання стає в умовах кризових ситуацій, швидких суспільних змін та інформаційного перевантаження, так як лідер формує комунікаційний клімат організації, визначає принципи взаємодії між працівниками та створює атмосферу довіри. Низький рівень комунікативної компетентності та власне неефективна комунікація призводить до зниження мотивації персоналу, конфліктів, втрати продуктивності та дестабілізації внутрішніх процесів. Виникає необхідність дослідження того, яким повинно бути мислення сучасного лідера для побудови ефективної системи внутрішніх комунікацій. В умовах цифровізації та кризових викликів лідер має бути готовим швидко адаптувати комунікаційні процеси до нових умов, оперативно реагувати на інформаційні загрози, змінювати формати комунікації, впроваджувати цифрові інструменти взаємодії та підтримувати стабільність колективу під час криз. Особливо це актуально для державних інституцій та організацій, які працюють в умовах воєнного стану. Лідер повинен сприймати зміни не як загрозу, а як можливість для вдосконалення системи управління та створення дієвої системи внутрішніх комунікацій, яка б стала ключовим елементом системи управління в цілому. Питання лідерства та внутрішніх комунікацій досліджували багато українських і зарубіжних науковців, зокрема: Д. Ґоулман, Г. Мінцберг, П. Друкер, С. Кові, Н. Гавкалова, Л. Балабанова та інші. У сучасних дослідженнях значна увага приділяється ролі емоційного інтелекту, стратегічного управління та корпоративної культури у формуванні ефективних комунікаційних систем. Разом із тим недостатньо висвітленим залишається питання особливостей мислення лідера як основи побудови внутрішньої комунікаційної політики організації. Лідерство – це феномен внутрішньо-групового розвитку соціальної групи, який характеризує її неофіційні відносини, взаємини та ставлення, домінування і підпорядкування осіб в ній, результат складного багатогранного, різноманітного, а інколи і суперечливого впливу різних ситуацій і чинників на міжособистісні стосунки між членами групи. Щоб функціонувати у професійній діяльності оптимально й ефективно, необхідно подолати стереотипи професійного мислення і діяльності. Лідер не віддає розпоряджень і наказів, а допомагає людям бути самими собою у своїх переконаннях і ставленнях щодо будь-якого процесу, досягнення поставлених цілей діяльності. [5]