Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (June 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 145 p.

36 УДК 327.8 Дургун О.М. студент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморський національний університет ім. Петра Могили УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ ПРОТИДІЇ ПРОПАГАНДІ ТА ДЕЗІНФОРМАЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ Анотація. Сучасні збройні конфлікти характеризуються активним використанням інформаційних технологій як інструменту впливу на суспільну свідомість. Російська Федерація систематично застосовує пропаганду та дезінформацію як складові гібридної війни проти України. У відповідь Україна сформувала комплексну модель протидії інформаційним загрозам, яка поєднує державні, громадські та освітні механізми. Ключові слова: інформаційна війна, кібербезпека, модель протидії, медіаконтент, медіаграмотність розвиток цифрових технологій. В умовах повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, кіберпростір став однією із ключових сфер інформаційного тиску і протиборства як між простими людьми так і цілими інформаційними відділами відповідних спецслужб. Російські наративи, пряма пропаганда та дезінформація використовуються як основні інструменти інформаційної війни для поширення маніпулятивних вкидів, підриву довіри до державних інституцій, дестабілізації ситуації та впливу на громадську думку як в Україні, так і в інших країнах Європи. За таких умов особливого значення набуває формування ефективних механізмів захисту інформаційного простору та підвищення стійкості суспільства до інформаційних загроз. Метою є здатність дослідити національну модель протидії пропаганді та дезінформації у контексті забезпечення інформаційної безпеки України. Одним із ключових елементів української моделі протидії пропаганді та дезінформації є діяльність державних інституцій, зокрема Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України. Основними завданнями центру є моніторинг інформаційного простору, виявлення дезінформаційних кампаній, аналіз інформаційних загроз та оперативне інформування суспільства про виявлені маніпуляції. [1,2] Також важливу роль у протидії російській пропаганді відіграють незалежні українські фактчекінгові об’єднання, компанії, громадські організації та ініціативні пости окремих небайдужих громадян. Зокрема, з них можна виділити такі фактчекінгові проекти як: StopFake, VoxCheck (від VoxUkraine), Ґвара Медіа. [3,4,5] Їхня діяльність спрямована на захист інформаційного поля, перевірку достовірності нововиявленої інформації, викриття білих, сірих та прямих фейків і формування у своїх читачів медіакультури відповідального споживання медіаконтенту. Навчання відповідальному споживанню збільшує не тільки швидкість виявлення дезінформації, а й надає додатковий рівень захисту, створений самим суспільством допомагаючий провести позачергову оцінку викладеної інформації на наявність маніпулятивних інформаційних вкидів, наративів та спотворених думок. Особливе значення має розвиток медіаграмотності українського суспільства для протидії дезінформації. Освітні програми, тренінги та просвітницькі кампанії навіть сприяють закріпленню навичок критичного мислення, оцінювання джерел інформації та розвінчення дезінформаційних повідомлень. У довгостроковій перспективі саме медіаграмотність виступає одним із найефективніших інструментів загального підвищення стійкості українського та європейського суспільства до інформаційних атак російської федерації. Зокрема, можна виділити «Детектор медіа» громадська організація що розвиває багатофункційна платформу з метою покращення якості українських медіа, підвищення медіаграмотності українського суспільства та протидія дезінформації та пропаганді [6] Ключові положення, що потребують осмислення як з боку авторитетних видань, так і широкої аудиторії, є такими: • Україна має сталу сформовану комплексну модель протидії ворожій пропаганді та дезінформації розповсюджується відповідними державними та приватними медіа, які підконтрольні РФ. • Українська модель поєднує державні, громадські та освітні інструменти;