Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (June 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 84 p.

57 ставлення, мотиви, почуття, вольові й інтелектуальні якості, знання, навички, уміння, установки, налаштованість на певну поведінку [6, с. 117]; властивість особистості, що розвивається в результаті накопичення життєвого досвіду, який базується на формуванні позитивного ставлення до даної діяльності, усвідомлення мотивів і потреб [7, с. 111]; функціональний стан, котрий сприяє успішній діяльності та забезпечує її високий рівень; комплекс мотивів, знань, умінь та навичок, особистісних якостей, що є передумовою будь-якої цілеспрямованої діяльності, її регуляції, стійкості та ефективності; складне, багатоаспектне особистісне утворення, що охоплює функціонально пов‘язані між собою та такі взаємообумовлені компоненти, як мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний [8, с. 243]; первинна фундаментальна умова успішного виконання будь-якої професійної діяльності, стан підготовленості, в якому організм налаштований на дію чи реакцію, стан мобілізації всіх психофізіологічних систем людини, які забезпечують ефективне виконання певних дій [7, с. 183]. Узагальнюючи наукові підходи, слід зазначити, що готовність особистості тісно пов‘язана з функціонуванням її психічних процесів і виступає важливою передумовою ефективної професійної діяльності. Досягнення високих результатів у виконанні службових завдань потребує формування відповідного психічного стану, який забезпечує мобілізацію внутрішніх ресурсів особистості та її здатність діяти відповідно до вимог конкретної ситуації. У психології готовність розглядається як особливий функціональний стан і цілісний прояв особистості, що займає проміжне місце між психічними процесами та стійкими властивостями особистості. Вона виступає своєрідним психологічним підґрунтям, на якому розгортаються психічні процеси, актуалізуються знання, навички, вміння та проявляються індивідуально-психологічні якості, безпосередньо необхідні для успішного виконання професійної діяльності. Саме такий стан забезпечує оптимальну налаштованість особистості на виконання поставлених завдань, особливо в умовах підвищеної відповідальності, невизначеності та ризику. Результативність застосування вогнепальної зброї поліцейськими залежить від комплексу об‘єктивних і суб‘єктивних чинників. У ситуаціях реальної загрози життю та здоров‘ю ефективність дій працівника поліції значною мірою визначається рівнем його професійної підготовки, сформованістю практичних навичок, а також здатністю контролювати власний психічний стан під впливом стресогенних факторів екстремальної ситуації. Відомо, що інтенсивні негативні емоційні стани, такі як страх, шок, розгубленість або ступор, можуть істотно знижувати точність і координацію дій, негативно впливаючи навіть на добре автоматизовані рухові навички. У зв‘язку з цим психологічна готовність до застосування зброї є не менш важливою складовою професійної компетентності поліцейського, ніж технічна підготовка та рівень володіння зброєю. Показовим є історичний приклад, наведений військовим психологом Микола Миколайович Головін, який ще на початку ХХ століття звертав увагу на вплив сильного емоційного напруження на поведінку людини в бою. За його спостереженнями, після окремих бойових зіткнень серед зброї, зібраної на полі бою, виявлялися рушниці, заряджені кілька разів поспіль без здійснення пострілу, що свідчило про суттєве порушення когнітивних і моторних процесів під впливом стресу. Цей приклад наочно демонструє, наскільки важливими є психологічна стійкість, самоконтроль та спеціальна підготовка для ефективних дій в умовах небезпеки. З метою збереження психологічного здоров‘я особового складу, підвищення його стресостійкості та забезпечення ефективного виконання службових завдань під час спеціальних операцій і інших заходів, пов‘язаних із підвищеним ризиком, важливого значення набуває організація психологічного супроводження. Воно є невід‘ємною складовою системи професійного забезпечення діяльності поліцейських та спрямоване на профілактику негативних психоемоційних наслідків, підтримання належного рівня психологічної готовності, своєчасне виявлення ознак психічного перенапруження, а також надання необхідної психологічної допомоги як у процесі виконання службових завдань, так і після їх завершення. Психологічне супроводження сприяє збереженню професійної працездатності, підвищенню ефективності діяльності та мінімізації ризику виникнення дезадаптивних станів у працівників поліції.