Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (July 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 160 p.

157 Особливого значення набуває функція культурного посередництва. Кастинг-директор, працюючи на перетині різних культурних контекстів, адаптує локальні акторські практики до вимог глобального ринку. Це включає не лише оцінку акторської майстерності, але й інтерпретацію культурних кодів, типажів і поведінкових моделей, що є зрозумілими для міжнародної аудиторії. Таким чином, він виступає як медіатор між локальним і глобальним рівнями культурного виробництва [1; 2]. Крім того, кастинг-директор відіграє важливу роль у формуванні професійних траєкторій акторів. Через систему рекомендацій, повторних запрошень і включення до нових проєктів він фактично впливає на довгостроковий розвиток кар‘єри. У цьому сенсі його діяльність можна розглядати як форму неформального інституційного регулювання, що визначає розподіл можливостей у межах індустрії [3]. Цифровізація значно розширила інструментарій кастинг-директора. Використання онлайн- платформ, self-tape та глобальних баз даних акторів дозволяє працювати з ширшим колом кандидатів, незалежно від їхнього географічного розташування. Водночас це підвищує відповідальність за відбір, оскільки кількість потенційних претендентів суттєво зростає, а конкуренція посилюється [4]. Таким чином, у сучасній кіноіндустрії кастинг-директор виступає не лише як виконавець відбору, але як стратегічний агент, який впливає на формування культурного продукту, структуру професійного поля та процеси транснаціональної мобільності акторів. Саме ця багатофункціональність робить його ключовою фігурою у дослідженні інтеграції локальних акторських спільнот у глобальний медіапростір. У процесі інтеграції акторів у глобальну кіноіндустрію можна виокремити низку типових помилок, які суттєво знижують їхні шанси на успіх. Однією з найбільш поширених є недооцінка структурованості та формалізованості міжнародного ринку. На відміну від локальних індустрій, глобальний кінематографічний простір функціонує за чіткими правилами, де дотримання професійних стандартів є обов‘язковою умовою участі [2; 3]. Ще однією проблемою є відсутність системного підходу до побудови кар‘єри. У креативних індустріях успіх рідко є результатом випадковості; натомість він формується через послідовну роботу, накопичення досвіду та стратегічне планування. Недостатня увага до розвитку професійного портфоліо, відсутність якісного шоу-рілу або нерозуміння власного типажу суттєво обмежують можливості актора на міжнародному ринку [1; 2]. Суттєвим бар‘єром також є ігнорування ролі самопрезентації у цифровому середовищі. У сучасних умовах актор фактично виступає як суб‘єкт платформистської економіки, де його видимість залежить від якості цифрового контенту, активності у професійних мережах і здатності ефективно комунікувати з індустрією. Відсутність цих навичок знижує конкурентоспроможність навіть за наявності високого рівня акторської майстерності [2; 4]. Водночас можна виділити ключові стратегії, що сприяють успішній професійній мобільності. По-перше, це розвиток мовної та міжкультурної компетентності, яка забезпечує повноцінну участь у міжнародних проєктах. По-друге, важливим є формування чіткої професійної ідентичності та позиціонування, що дозволяє актору виділитися в умовах глобальної конкуренції [1]. По-третє, значну роль відіграє інтеграція у професійні мережі, включаючи співпрацю з агентами, кастинг-директорами та участь у міжнародних проєктах. Саме ці зв‘язки забезпечують доступ до ресурсів і можливостей, які визначають кар‘єрний розвиток [3]. Нарешті, ключовим чинником є здатність до довготривалої роботи та адаптації до змінних умов індустрії, що відповідає сучасним тенденціям розвитку креативних професій [2]. Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що професійна мобільність акторів у сучасній кіноіндустрії є складним багаторівневим процесом, який формується під впливом глобалізаційних, інституційних і технологічних чинників. Перехід від локального до міжнародного рівня діяльності передбачає не лише зміну географічного контексту, але й адаптацію до нових правил функціонування індустрії. Визначено, що сучасна кіноіндустрія функціонує як глобалізована система з високим рівнем формалізації, де ключову роль відіграють посередницькі структури та цифрові платформи. У цьому середовищі доступ до професійних можливостей регулюється через механізми гейткіпінгу, що поєднують традиційні інституційні практики та нові цифрові інструменти [2; 5]. Доведено, що кастинг-директор є стратегічним агентом, який впливає не лише на відбір акторів, але й на формування культурного продукту та структуру професійного поля. Його діяльність виконує функцію культурного посередництва, забезпечуючи інтеграцію локальних акторських практик у глобальний контекст.