Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (July 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 160 p.

159 LAWAND INTERNATIONAL LAW УДК 340.12:004.9:343.14 Микитенко Діана Віталіївна аспірант 1 курсу Національної академії внутрішніх справ Науковий керівник: Степанова Г.М. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ Актуальність питання формування поняття електронних доказів набирає все ширшого значення, потребує всебічного огляду та аналізу з боку історичного аспекту. Електронна експертиза бере свій початок у 1980-х роках, коли правоохоронні органи та розвідувальні служби почали стикатися з електронними доказами на ранніх комп'ютерних системах. Ці новатори заклали основи для розслідування кіберзлочинів, які стали новою загрозою в умовах сьогодення [4]. Правоохоронні органи та державні установи стрімко усвідомили необхідність формування спеціалізованих методів та засобів і, зокрема, пошук та формування інструментів, досвіду для боротьби із кіберзагрозою у часи діджиталізації. Зважаючи на міжнародні історичні аспекти, то саме у США провідну роль відіграли Федеральне бюро розслідувань та військові структури, які власне, розпочали дослідження методів виявлення, збирання та оброблення електронних доказів. У 1984 році важливим етапом розвитку стало створення Групи аналізу та реагування на комп‘ютерні злочини (CART), що слугувало одним із перших інституційних кроків у формуванні системи сучасних цифрових розслідувань. На той час « флоппі диски » (англ. floppy disk — портативний носій інформації, який використовується для багаторазового запису та зберігання даних, гнучкий магнітний диск, покритий феромагнітним шаром) та інші ранні носії інформації відігравали центральну роль у кримінальних провадженнях. Слідчі мали розробити абсолютно нові методи для вилучення та аналізу даних з цих пристроїв, часто працюючи з обмеженими ресурсами та в умовах швидкого технологічного прогресу. Цей етап характеризується інтенсивними експериментами та розробленням методологічних засад, що лягли в основу сьогоднішніх розробок. Початок 2000-х років став ключовим етапом в еволюції дослідження електронних доказів, оскільки стрімке поширення Інтернету спричинило істотне зростання кіберзлочинності. У відповідь на це сфера цифрової криміналістики розширила свою діяльність за межі традиційних систем, а саме, охопивши аналіз електронної пошти, перевірка мобільних пристроїв та дослідження нових форм онлайн-шахрайства[4]. Зокрема, варто зазначити, що важливим юридичним документом, який прямо диференціює поняття «електронних доказів» є Будапештська Конвенція про кіберзлочинність 2001 року, в якій поєднано бачення вільного Інтернету, де інформація може циркулювати, бути доступною та поширюватися, з необхідністю ефективної реакції кримінально-правового реагування у випадках протиправного використання цифрових технологій [5]. Конвенцію доповнює Додатковий протокол, який передбачає криміналізацію діянь расистського та ксенофобського характеру, вчинених із використанням комп‘ютерних систем (CETS 189) [8]. Наразі тривають переговори щодо другого Додаткового протоколу, спрямованого на вдосконалення механізмів міжнародного співробітництва та розширення доступу до цифрових доказів, зокрема тих, що зберігаються у хмарних сховищах. Законодавство Європейського Союзу (далі – ЄС) щодо електронних доказів складається з двох правових актів, а саме Регламенту про електронні докази та Директиви про електронні докази [7]. Обидва інструменти були створені з метою спрощення та прискорення процесу збору електронних доказів правоохоронними органами в країнах ЄС в той час, коли переважна більшість кримінальних правопорушень залишають цифровий слід, а розслідування та правосуддя вимагають законного доступу до даних, що зберігається приватними компаніями. Регламент про електронні докази встановлює низку правил, щодо надання або збереження електронних даних від постачальників послуг, які пропонують послуги в ЄС та зареєстровані або мають юридичного представника в державі-члені ЄС. Беручи до уваги національне законодавство, то вперше поняття «електронних доказів» набуло законодавчого закріплення із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших