Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

109 голосніше лунали гасла залаштункових жидівських гешефтмахерів. Впливове жидівське оточення Рузвельта добре знає, що воно може забезпечити своє панування тільки тоді, коли всі диктаторські функції сконцентрує в його руках. Його особисті дорадники – це жиди Борух, Франкфутер, Моргентау, Ла-Гардія і Гуль. Вони через жидівський рупор висвітлюють політику Рузвельта в бажаному їм напрямку. Тисячі нижчих урядовців, споріднених з вищими жидівськими урядовими колами, з допомогою свого підвладного апарату провадять у життя накази Рузвельта, нашіптані йому вищими жидівськими дорадниками. Коли ще була хоч якась надія скоро виграти цю жидівську війну через піднесення господарчої та військової продукції в чисто американському масштабі жиди були задоволені, що на чолі нового апарату для проведення плану озброєння став жидівський суддя Розенман, якому дано диктаторську повновладу над усім господарчим життям. Правда, виробничим керівником призначено не-жида Донельда М. Нельсона, але його зв'язок з жидівством, як керівника великого жидівського концерну Сір Ребак і К, не підлягав ніякого сумніву, і його диктатура мала виразно жидівський характер, тим більше, що в цьому концерні, завдяки його жидівському керівництву, обєдналися величезна фінансова сила і політичний центр впливових жидівських організацій. «Асистент» Нельсона –жид Сіней Й. Венберг, власник банківського дому Гольдман, Зайс і К та директор багатьох торговельних домів (залізо й метал, сигари, гума, харчові продукти, олія, театр, фільм), між іншим і фірми Сірт Ребак і К, уже в часи першого президенства Рузвельта займав високі урядові посади. Видатні помічники Нельсона – жиди Леон Гендерсон, керівник постачагння, розподілу та нормування цін на сировину, і Сідней Гілльмен, що відає справою робочої сили. Красномовним наслідком необміркованого форсування господарчого життя є теперішнє зубожіння північноамериканського народу, загальна заборгованість, безробіття, катастрофічне становище фермерів та дрібних підприємців, ріст податків і конечність персональної жервеності а передусім ріст дорожнечі. Все це веде до інфляції. Протиінфляційний закон, в наслідок якого постала нова урядова установа на чолі з