Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

113 Жида Бернарда М. Баруха вважають неофіційним президентом СполученихШтатів. Останнім часом він особливо відзначився як палій війни. Жида Фелікса Франкфуртера вваають взагалі найвпливовішою людиною в Америці. Він виявляє великі симпатії до комунізму. Тепер він є суддею Верховного Суду, і тому, що цей суд є найвищою інстанцією в усіх питаннях конституції та права Америки, він тим самим займає одне з найвищих становищ у державі. Жид Люїс Д. Брандайс теж був суддею Верховного Суду. В 1939 році він залишив цю посаду, щоб перейняти керівництво світовою організацією сіонізму в Америці. Його наступником (як суддя Верховного Суду) став згаданий вище Фелікс Франкфуртер [9]. Зажидівлення уряду Рузвельта. (Нове Українське Слово. Київ. – 1942. – № 277 (292), 27 листопада). До жидо-марксівських співробітників Рузвельта, що про них ми згадували в попередній статті, слід додати такі імена: Професор Реймонд Молі. Неофіційно вийшов з уряду і видає часопис «Тудей» («Сьогодні») і майе в кожному числі різко атакує протижидівську Німеччину та її уряд. Рекс Дж. Тагвел – професор Колумбійського університету, радник президента Рузвельта. Брав участь у виготовленні закону ААА (Управління землевпорядкування). Захоплений прихильник совєтів. Джерол Франк – член ради Корпорації реконструкції фінансів. Едварл Е. Філен – неофіційний радник президента, член американсько-совєтської торговельної палати. Мерінер С. Еклікс – директор Федерального резервного банку. І.Е.Гольденвайзер – уродженець Росії, директор Федерального резервного банку. Дейвід І. Ліліенталь – директор урядової електричної станції. Безіль Менлі – заступник голови Федеральної комісії, член марксівської організації «Гарленд». Е.Дж.Альтенмаєр – заступник секретаря міністерства праці. Френсіс Єрковіц – заступник секретаря міністерства праці.