Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

123 і спекуляції воєнного часу з насильством. Така тактика мусить принести противникові збитки, а жидам – добрі заробітки коштом нейтральних держав. Невже ж жидівські фінансисти гадають виграти цим шляхом війну? Якщо вони справді на це надіються, то вже сьогодні ми можемо сказати, що вони гірко помиляються. Переможе німецька й союзницька зброя, і жидам не допоможуть ні реквізиція бакірських цінностей, ні інші подібні жидівські хитрощі. Не жидівське золото вирішить цю війну, а арійська кров, мужність і віра в свою перемогу німецького вояка та його союзників! Вони добре знають, що б’ються за нову, кращу, вільну від жидівського панування Європу. Нейтральні ж країни повинні енергійно боротися проти жидівського насильства й жидівських хитрощів. Поки ще не пізно, вони повинні протидіяти і в свою чергу накласти секвестр на жидівсько-американські цінності, які є в них, поки друга сторона не скасує своїх розпоряджень і не відновить нормальних фінансових відносин. Якщо ж нейтральні держави на цей крок не наважаться, їм загрожуватиме, що жидівські фінансисти в Америці остаточно їх обдурять. Що врятувати від секвестрування свої цінності, жидівсько-американські фірми в нейтральних країнах і їх страхові товариства нічим не гребуватимуть. Вони можуть їх депонувати шляхом аюо справжнього продажу, або тільки фіктивного, можуть поперевозити рухомі цінності до інших, певніших для них країн. Шахрайських маніпуляцій жидам не вчитися. Коли нейтральні держави попустять у цьому жидам, потім буде вже запізно вживати протизаходів, а на це дуже надіються американські жидки і насамперед сам жидівський фінансів Моргентау [18]. Все для війни юдеїв. (Нове Українське Слово. Київ. – 1942. – № 221 (236), 23 вересня). Недавно Рузвельт зробив конгресові квартальний звіт про застосування закону про позики і оренду. В своїй промові він вимагав найбільших обмежень для споживання товарів широкого вжитку в США і заявляв, що 35 % усієї продукції воєнної промисловості Північної Америки пішло у Великобританію, 35,35 % - у Совєтський Союз, а решта на Цетральний Схід, в Австралію і в інші країни. Правда, доповідач «забув» сказати, яка частина цієї продукції дійшла за призначенням, а яка опинилась на дні морському.