Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

128 Про це ж обрання американський часопис «Деедвайзр» з 11 листопада 1936 року каже: «Не може бути сумніву, що Рузвельт мав підтримку комуністів цілого світу». І далі: «Отже бачимо, що велику частину перемоги Рузвельта може приписати собі як заслугу комунізм». «Соушел Джастіс», тижневик відомого з своїх виступів по радіо священника Кофліна, 28 вересня 1936 року (отже ще перед обранням Рузвіельта) писав: «Совєти сподіваються, що Рузвельт підсилить «народній фронт», який пізніше віддасть владу диктатурі пролетаріату». В «Пелейс Віклі», одному з нечисленних протижидівських часописів США, від 7 жовтня 1936 року читаємо: «11 вересня в Чікаго відбулися збори ліворадикальних червоних політиків з усіх кінців краю. Мета зборів – вимаггати нових виборів, як домагання червонорадикальної програми». В часописі «Дойчер Векруф унд Беобахтер» від 22 жовтня 1936 року говориться: «Постанова комуністичного інтернаціоналу в Москві – підтримувати нове обрання президента Рузвельта – відкрила очі тисячам американців, які старалися запевнити себе. що цій країні не загрожує ніяка червона небезпека». І далі: «Стверджено, що два виборчі довірені Рузвельта в штаті Нью-Йорк (це жидівсько-марксистські профсоюзні проводирі – одного з них звуть Давід Дубинский) передали в розпорядження комуністичного народного фронту в Іспанії чек на 5.000 доларів. Факт також, що робітнича партія, заснована жидівськими профсоюзними провідниками Сідні Гільманом та Давідом Дубинським, відмовляється виставити власних кандидатів. це теж доказ підтримки Рузвельта з наказу московського комуністичного інтернаціоналу. Третій доказ безпосередньої співпраці між демократичним і комуністичним керівництвом в Америці – це спільний фронт обох партій у стейті Мінесоте. Так і демократична і комуністична партії відкидали своїх кандидатів і закликали виборців голосувати за ліворадикальну фармерську – лейбористську парті з марксистським ухилом. Ми б могли навести ще кілька десятків подібних доказів, але думаємо, що вистачить і цих, щоб звернути увагу наших читачів на тісну співпрацю між Москвою і Вашингтоном».