Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

139 робота сіоністів досягла своєї мети: впливові британці їх підтримували, і наслідком зрештою була підтримана англійським кабінетом декларація 2 листопада 1917 року. Відомо, яке враження вона викликала серед арабів Сходу і яке гостре ставлення до британських імперіалістів виникло внаслідок цієї підтримки ними юдейських планів щодо Палестини. Бо передача Палестини юдеям означала втрату цінної для самих арабів країни. Усе більше обсягу стали набирати повстання борців за свободу Палестини, до яких почав приєднуватися політичний опір усього арабського світу, навіть усього ісламу, спочатку проти сіонізму, а потім і проти англійської політики, що його підтримувала. Наприкінці тридцятих років англійці мусили переконатися, що потрапили в тупик, і врятувати не могли ні військова сила, ні конференції Круглого столу, єдиним порятунком був вибір між юдейством і арабським націоналізмом. Сам Бальфур вважав, що найцінніше з зробленого ним у своєму житті. є те. що він зробив для юдейства. Така його думка здається дивною, бо він вперше в 1930 року ще бачив наслідки своїх дій – катастрофічний вплив просіоністської поведінки на британсько- арабську дружбу. Але те, до чого його привели філософські спекуляції, він очевидно вважав важливішим, ніж реальні інтереси Англії. Так само помилково діяли й такі політики, що, як лорд Мільнер, з стратегічних мотивів хотіли мати в Палестині юдейські прикриваючі частини Англії і тому підтримували декларацію Бальфура. Але все це короткозора «реалістика», бо юдейство не є меншістю у звичайному розумінні, а світовою силою з поширеними на всю землю інтересами й можливостями впливу. Навряд, щоб англійські політики 1917 року цілком усвідомлювали все значення декларації Бальфура, яка мала вагу не місцевої суперечки, а політичної проблеми в світовому масштабі. І нема чого заздрити англійцям за це рішення Бальфура, бо британська політика 20 століття саме в наслідок свого приязного ставлення до юдеїв на шлях, який буде для неї фатальним [2]. Євреїв Великобританії та США звинувачували як головних паліїв, підбурючювачів, паліїв війни.