Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

162 ці борги. а ми всюди переважно є панами біржі. Мусимо отже старатися щораз більше полегшувати позики, щоб стати керманичами всіх цінних ефектів і взяти в заставу за капітали, які ми постачаємо краєві, стільки, скільки вдасться – експлуатацію їх залізниць, копалень, лісів, їх великих залізних руд і фабрик та інших цінностей, навіть їх податків. Рільництво є завжди великим багатством кожного краю. Володіння великими земельними маєтками буде завжди шляхом до почестей і матиме великий вплив на урядові особи Звідси виходить, що наші змагання мають бути звернені теж до того, щоб наші брати в Ізраїлі набували багато землі. Ми повинні, отже, старатися, оскільки це можливо, роздрібнювати ці великі маєтки, щоб ми могли їх набути якнайскоріше і якнайлегше. Під маскою, що ми проходимо на допомогу робітничим класам, треба старатися звалити весь податковий тягар на власників великих маєтків, а коли влада їх перейде в наші руки, тоді вся праця християнських пролетарів стане для нас джерелом невичерпних прибутків. Кожна війна, кожна революція, кожне політичне і релігійне потрясіння наближає хвилину, коли ми досягнемо найвищої нашої мети, до якої прямуємо [2]. Затаєнні мрії світового жидівства. Автор К. (Нове Українське Слово. – 1942. – № 256 (271), 3 листопада). Торгівля і грошова спекуляція – ці дві галузі, що дають багатий зиск, не мусять ніколи вийти з жидівських рук; насамперед же треба прибрати до наших рук з метою лихварського зиску торгівлю алкоголем, маслом, хлібом і вином, бо через це ми станемо необмеженими панами всього рільництва і взагалі всього сільського господарства. Ми будемо продавцями збіжжя для всіх, а коли б вибухло яке незадоволення, викликане нуждою, ми матимемо завжди ще час скинути відповідальність на уряди. Всі громадські посади мусять бути приступними для жидів, а коли ми раз дістанемося до вищих посад, то зможемо завдяки покірності і спритності наших факторів дістатися аж до першого джерела справжнього впливу і справжньої могутності. Звісно, тут ідеться про посади, з якими зв’язані почесті, влада або привілеї, бо ті, що вимагають знання, праці і неприємностей, можна і навіть треба залишити християнам. Судочинство є інституцією, що має для нас першорядну вагу. Адвокатський стан розвиває знову таки найбільше