Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

164 Ми повинні заохочувати до одружень жидів з християнами, бо ізраїльський нарід, не наражаючись через такий зв'язок ні на риск страти, може мати з таких шлюбів лише користь; домішка певної кількості крові до нашої, обраної Богом, раси не могла б її зіпсувати, а наші дівчата через ці мішані подружжя з християнськими родинами дадуть нам деякий вплив і владу. В заміну за гроші, які ми їм дамо, справедливо, щоб ми набули рівноцінність у впливі на все, що нас оточує. Споріднення з християнами не означає ще збочення з дороги, яку ми собі обрали; навпаки, воно нас зробить самовладними панами їх долі. Коли золото є першою могутньою силою цього світу, то другою є, безперечно, преса. Але що може друга без першої? Якщо ми не можемо досягти того, про що була вище мова, без допомоги преси, то треба, щоб наші взяли провід над усіма щоденними часописами всіх країн. Володіння золотом, спритність у виборі засобів та перетягання підкупом здібних людей на наш бік зроблять нас панами громадської думки і віддадуть владу над масами в наші руки. Ідучи крок за кроком цією дорогою з витривалістю, яка є нашою чеснотою, ми заженемо в кут християн і зведемо їх вплив до нуля. Ми диктуватимемо світові те, в що він має вірити, те, що він має шанувати, як і те, що він має зневажати. Можливо, деякі одиниці повстануть проти нас і почнуть узивати нас анатемами, але покірні і несвідомі маси послухають нас і боронитимуть нашу славу. Коли ми станемо необмеженими панами преси, то зможемо змінити поняття про честь, про чесноту і завдати першого удару цій святій і недоторканій досі інституції – родині і довести її до повного знищення. Зможемо викоренити переконання і віру в те, що наші вороги – християни шанували досі, а зробивши собі зброю з пристрастей, які будемо в них підогрівати, ми їм оголосимо війну до всього, що шанується. Наш нарід є консервативний, вірний релігійним обрядам і звичаям, які нам перказали в спадщину наші предки. В наших інтересах, щоб ми бодай удавали, що ми з захопленням займаємось соціальними питаннями, які стоять на порядку денному, особливо тими, що мають на меті