Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

169 видавець відомої газети, почав галасувати про ті неподобства, що їх чинять гої, бо, мовляв, саме вони навели цілком індиіерентну юдейську молодь на думку про те, що вона є чимсь особливим. При цьому він навмисне забув, що кінець-кінцем неважливо, чи свідомо, чи несвідомо провадять жиди свою політику – наслідки від цього однакові. Коли в той час один видатний юдей наважився взяти на себе обовязки міністра закордонних справ, то це було лише яскравим виявом внутрішнього процесу розпалу і знесилення, що поволі розїдав Німеччину і виявився не тільки в скандалах та пороках, не тільки в таких постатях як Бармат, Кутіскер, Склярц або їх помічники і поплічники, що провадили їх лінію в установах та впливали на громадськість. Значно виразніше, правда, часто для особи, яку це безпосередньо обходило, жид був руїнницьким елементом в щоденному побуті. Незіпсовані люди, що належали до чистої раси, відчували, що жиди є чужорідним тілом, але гне визнавали цього. Так само як неспеціалісти не можуть розпізнати деякі хвороби на ранніх стадіях ахворювання, так і ці люди не вважали юдеїв серйозною небезпекою для народу, хоч перші ознаки паралічу вже впадали їм в очі. На щастя для німецького народу, таке визнання прийшло не надто пізно. Всі ті страждання, які треба було перенести на шляху до цього визнання, були платою за навчання, і якщо взяти до уваги долю росіян та інших народів, то ця плата ще не надто висока. Ні в якому разі не можна вважати неподобством, коли народи відчувають і визнають жидів стороннім тілом. Коли таке ставлення викликало самосвідомість жидів, то це тільки дуже бажаний факт: кішці повісили на шию дзвоника, і хай вона гордиться цією прикрасою, важливо те, що її розпізнали і що дзвоник попереджає про її присутність. Ящо сьогодні не в усій Європі юдейське питання розвязане в такій мірі, як в Німеччині, то така затримка вже не впливатиме на загальний розвиток цієї проблеми. Таке визнання до певної міри впливає навіть на ті держави, які ще зволікають з виданням законів, спрямованих проти юдеїв, або зовсім ігнорують юдейське питання. Характерний приклад одного молодого швейцарця, який за винагороду в 5.000 марок кілька років тому одруживсяч з жидівкою-емігранткою з Німенччини, старшою за себе на 20 років, а тепер намагається ануювати свій шлюб. Скільки таких і подібних трагедій сталося в Європі!»