Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

183 єдності і національної солідарності. Над ним тепер зійшло сонце нового життя Рани, завдані попередніми роками приниження і горя, починали загоюватися. Але вічний жид не міг миритися з оздоровленням і розквітом німецького народу. Він мобілізує сиоли всесвітньої плутократії і большевизму. І знову головним виконавцем його бажань є та ж ожидівлена Англія. Вона, не рискуючи сама напасти на Німеччину, нацьковує на неї Польщу і Франці., а після їхньої поразки вступає в дружбу і найтісніший союз з большевизмом Але час Агасфера вже минув. Все, що було найкращого, найблагороднішого в світі, згуртувалося навколо Фюрера у великому священному поході проти всесвітнього жидівства. Наближається час, кои плутократично-большевицький блок зазнає остаточної поразки, коли людство всього світу звільниться від цієї жахливої примари. Український нарід, який так багато витерпів за роки жидо-большевицького рабства, в переважній своїй чсастині вже звільнився від нього. І в своїй безмежній вдячності звільнені українці готові йти на заклик Фюрера всюди, куди він їх покличе. Однаково – на працю чи на боротьбу! [11]. Як не неприємно, наведемо уривок з книги А.Гітлера «Майн Кампф». (Нове Українське Слово. – 1942. – № 88 (103), 19 квітня). Жидівство стало в моїх очах тяжко винним, коли я ознайомився з його діяльністю вв пресі, мистецтві, літературі й театрі. Всілякі єлейні присягання могли тут допомогти тепер дуже мало або й нічого. Досить було вже роглянути рекламну колону, продивитись імена духовних процудентів цих огидних халтур для кіно й театрів, що там рекламувалися, щоб на двгий час стати жорстоким. Це була чума, духовна чума, гірша від чорної смерті минулих часів, і нею заражали нарід! І в якій величезній кількості вироблялася й поширювалася ця отрута… … Ставлення жидівства до проституці і ще більше до самої торгівлі дівчатами можна було вивчити в Відні краще, ніж в будь-якому іншому західноєвропейському місті, за винятком можливо лиише південнофранцузьких портів. Проходячи ввечері вулицями й провулками Леопольдштадта, на кожному кроці, хотіли цього и ні, ставали свідком таких