Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

185 зору. А президент Рузвельт, за браком власних здібностей, має до своїх послуг «мозковий трест», імена провідних діячів якого мені не треба й називати – все це лише жиди [12]. В тій же промові США охарактеризовано, як «Безвільні знаряддя». Під їх впливом, так само як в 1917 році, заражений жидівством президент і його наскрізь жидівське оточення крок за кроком, шляхом підбурювань. без всякої причини і сенсу знов втягнули США у війну проти націй, які ніколи нічого не заподіяли Америці, проти народів, від яких Америка ніколи нічого не може здобути. Бо який може бути сенс у війні, що її веде проти народів без простору держава, яка має простір без народу. Тому з політичної точки зору в цій країні вже не йдеться більше про інтереси окремих народів, а йдеться про боротьбу між націями, які для своїх членів хочуть забезпечити можливість жити в цьому світі, і народами, які стали безвільним знаряддям міжнародного світового паразита. Фактичний вплив справжньої діяльності цього жидівсько-інтернаціонального підбурювання до війни німецькі й союзні солдати могли найкраще пізнати в тій країні, в якій юдейство проявляє свою виключну диктатуру й пропагує юдейство як державний всесвітній ідол майбутнього людства та під вплив якої з незрозумілою слухняністю підпали неповноцінні суб’єкти інших народів, зовсім так само, як це було колись у нас [12]. Безцільне плазунство. (Нове Українське Слово. – 1942. – № 212 (227), 12 вересня). Доля юдейства в Європі цілком вирішена. І те. що жиди тимчасово гуляють ще по Європі з зіркою Давида або без неї, є не більше, як обставиною воєнного часу. Після закінчення цієї великої війни і остаточного запровадження нового порядку в Європі останні жиди зникнуть з європейського обрію. Їм уготована та доля, на яку вони самі прирікали німецький нарід. Те. що світове юдейство в розпачі намагається зробити все, щоб змінити таку неприємну для нього ситуацію, використовуючи при цьому свої широкі інтернаціональні зв’язки, цілком зрозуміле. Зрозуміле й те, що надії відвернути від юдейства заслужену ним невблаганну долю зростають далеко від європейського континенту, особливо у