Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

193 і тільки щось 22.000 румунів; з 6.500 журналістів – 5.400 юдеїв. Понад 400 політичних діячів одержували від жидівських підприємств щороку понад 20 млн. лей за «засідання». З 35 мільярдів лей, вкладених в будівництво 1926-1938 рр. 29 мільярдів належали юдеям. З усього народного прибутку за ті самі роки 65,5 % припало на жидів, 12,5 % - на національні меншості і 22 % - на румунів, 35 % власності в містах належало юдеям. В Буковині, де юдейство становить тільки 16 %, з 414 прокурорів – 312 були юдеї, з 44 аптекарів – 32 юдеї, з 45 архітекторів – 30 юдеї. Свідома расова оборона почалася 50 років тому, коли професор Коца, засновник румунського антиюдаїзму, підніс голос проти юдейського засилля. Уже в 1900 році він чітко виголосив несподівану фразу: «Юдейська проблема має релігійну підвалину, економічну актуальність і вимагає політичного розвязання». В 1910 р. заснував він разом з професором Йорга першу антисемітську «Національно-демократичну партію», що написала на своєму прапорі девіз: «Румунія для румунів», а свастику зробила символом відродження народу, і з політичних і аграрно-політичних міркувань приєднався до Німеччини. Наприкінці 1937 р. він вступив у кабінет Гоги, що почав практично розвязувати основне для існування Румунії питання. Скорий відхід Гоги і його прихильників від влади під тиском румунського і інтернаціонального юдейства показав усю силу закріпачення країни юдеями – до королівського палацу включно. Гога і Коца мусили поступитися перед обєднаним тиском Англії і Франції і Совєтського Союзу. У празьких актах, виданих професором доктором Бербером, значиться нотатка секретаря празького посольства Іни від 8 лютого 1938 р., в якій сказано, що на підставі доповіді чехословацького посла в Бухаресті, зазгодою президента республіки міністр Крофта доручає послу Осуському спробувати переконати французький уряд, щоб він дозволив французькому послові в Бухаресті доповісти королю Карлу, що Франція не може більше триматися дотеперешньої політики щодо Румунії, коли в Румунії буде існувати уряд з вирішальним вплив Коца і Кордеануса. Після відходу від влади Карла з його придворними юдеями були у 1940 р., за маршала Антонеску, остаточно сформульовані перші румунські закони про юдеїв, насамперед –