Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

197 З Бухареста повідомляють про справу юдея Тутельмана, яка яскраво характеризує юдейсько нахабство і юдейську неспроможність зрозуміти психологію інших людей. Юдей Тутельман прийшов в секретаріат постачання в якійсь особистій справі. Щоб добитися позитивних результатів, він запропонував урядовцеві 50 тисяч лей на «знак уваги». Урядовець різко реагував на цю спробу підкупу, закликав поліційного комісара і вищого урядовця в свідки, юдей зрозумів це по-своєму: він подумав, що запропована ним сума недостатня на думку урядовця, і обіцяв дати мільйон лей. Коли його заарештували і привели в район, він знову повторив свою пропозицію. Божевільний? – спитає читач. Ні, тільки юдей, на думку якого відхилення такої чемної і вигідної пропозиції може означати тільки бажання дістати більшу суму: аджеж гроші є все. Вони відкривають шляхи до всіх насолод. Відмовитися від грошей, для одержання яких треба тільки щось підписати, це на думку юдея, просто безглуздя. Румунські чиновники, які допустилися такої помилки, є в його очах кандидати в божевільню. Історія Тутельмана – одна з багатьох подібних. Вона доводить, що мозок юдея інакше побудований, як в інших людей: інші люди теж уміють цінити гроші і. щоб заробити їх, невтомно працюють. напружують всі свої сили і запроваджують в житті ощадність. Але тільки в юдейському мозку гроші перетворилися на божество, яке дозволяє вживати всіх заходів, аби тільки ним оволодіти. Для суспільства гроші є тільки вимірювач справжньої цінності, а не цінність сама по собі. У противному разі громадський лад втратив би своє значення, поступившись місцем грошам, однаково як би не були вони придбані хоча б шляхом злочину. Проти грошей, що не підлягають контролю суспільства, спрямована тепер боротьба молодих народів. Діяльність і вдача повинні визначити цінність людини, а не її випадково придбаний або успадкований гаманець. Живучи серед інших народів, юдеї легко можуть заразити і навіть отруїти своїми поглядами багатьох людей. Тому їх не слід терпіти в своєму середовищі – х треба відокремити. А хіба Тутельман винний, хіба взагалі юдеї винні, що вони не можуть інакше мислити? І блощиці те не винні, але їх ніхто не хоче мати в своєму житлі [22].