Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

49 «В етнічно-історичному розумінні ми мали в Криму такий шанс, який трапляється не часто: об’єктивно найкращі умови для створення великої, абсолютно жидівської території з майже необмеженими можливостями до автономного самоврядування. Можливість бути повністю серед своїх, утворюючи абсолютну більшість населення цього району, дихати майже своїм юдейським повітрям, жити у фізичній і духовній атмосфері свого народу навряд чи виникне для жидівських мас знову на горизонті. Природньо, що цей шанс відмовитися від долі мандрівників і пустити коріння у власний грунт мав викликати ентузіазм зацікавлених жидівських шарів. На жаль, сталося не так». За кордоном можна було ще знайти співчуття до цього плану, але в Совєтському Союзі його майже не було. Кожний переселенець, який тільки мав змогу, повертався назад до рідного містечка і вважав за краще продовжувати там торгівлю, хоч би й нелегальну, або намагався влаштуватися як службовець. У всякому разі, жиди-переселенці знаходили в більшості випадків погані житлові умови, хоч вони й не були гіршими за ті, в яких у свій час почали працювати німецькі колоністи, довівши свою роботу до найбільшого розквіту. Жидів навіть переважно направляли саме в старі німецькі колонії. Коли ж вони, не зважаючи на добрий врожай, втекли з Криму, то причина цього мабуть полягала в колективізації, яка вбивала приватну ініціативу і зацікавленість. Але більш істотними були інші причини, про які газета «Емес» писала в номері від 25 грудня 1931 р.: «Робоча дисципліна в колективних господарствах була неймовірно поганою. Лише близько 9-10 годин ранку звичайно розпочинали роботу. Цілий ряд колгоспників взагалі не виходили на поле або кидали роботу напризволяще. Лише з величезними труднощами можна було укомплектувати потрібні бригади коло молотарок. В зв’язку ж з тим, що до тракторів ставилися недбайливо, не змащували і не чистили їх, вони псувалися кожної хвилини». Так само і жидівка Берта Паппенгейм, яка об’їздила в 1928 р., очевидно за дорученням американської організації допомоги «Агроджоінт» жидівські колонії на Херсонщині,