Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

52 мільйонів кубометрів мармуру всіх кольорів – білого, рожевого, світлоблакитного, сірого, зеленого і чорного. Великі розробки мармуру виникли коло Бірокана. Коло Сутара, Ашікана і Хлібної, далі по річці Туловській були відкриті багаті золоті розсипища. Там же здобувають і дорогоцінне каміння. Поклади бурого вугілля оцінюють щонайменше в 74 мільйони тон. Крім того, там є запаси торфу, вапна, залізної руди, графіту, магнію, вохри, слюди, азбесту тощо. Великі лісові масиви з цінними породами дерев, як, наприклад, кедри, які щороку можуть дати до 20 тон кедрової олії, а також понад 140.000 га диких плодових дерев і ягідників дають можливість переселенцям мати додаткові джерела до існування(«Корисні копалини на території Біробіджана». Доповідь геологічного комітету далекосхідної області, Москва, Комзет, 1930 р.). Не треба також забувати про великі рибні багатства Амура, а також численних пушних звірів, як куниця, горностай, соболь тощо (Грінберг. Дикі звірі в тайзі жидівської автономної області, «Форпост», № 4-5, 1940 р.) [8]. Розвиток юдейства в Совєтському Союзі. (Нове Українське Слово. Київ. – 1942. – № 23 (38), 31 січня). Один з найстаріших большевиків, голова верховної ради СССР Калінін, завжди вказував на те, що для жидів краще оселитися на зовсім незаселеній землі, де не буде конкурентів та антисемітів, які б ускладнювали справу колонізації. Саме він – творець вислову про те, «що треба було б дуже шкодувати, коли б жиди асимілювалися, бо тоді атлас людства втратив би одну з найцікавіших і найяскравіших кольорових плям») – був основоположником проекту колонізації Біробіджана. В 1927 р. Комзет (Комітет для оселення на землі працюючих жидів) послав експедицію до області між притоками ріки Амура Бірою і Біджаном («Звіт про експедицію Комзету в 1927 р. для дослідження Біробіджанського району Далекосхідної області». Москва, 1930 р.); ця експедиція мала дослідити умови для колонізації. Через те, що результати цих досліджень були задовільними, вже в 1928 р. перші колоністи приїхали до Біробіджана. На великій території в 26.000 кв. км. (сюди не входять гори на північ від залізничної лінії (За Партизанським, Кліматичний опис Біробіджанського району в господарському відношенні, Москва, Комзет, 1930 р.) було цілком досить місця для