Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

54 большевики, особливо так званої старої «ленінської гвардії», в переважній більшості інтернаціоналісти, які порвали з традиціями юдейства, ставляться до релігії або байдуже, або негативно. Але навіть серед більшовиків, що займають керівні пости, є цілий ряд жидів, які ще міцно тримаються своєї віри. Жид Есріель Карлебах пише, що кавказькі жиди, які заслуговують повного довіря, запевняли його, що в Тіфлісі всі жиди – члени совєтських організацій, відвідували синагогу. В Кутаїсі після пожежі жидівської божниці уряд не тільки дозволив відбудувати синагогу, але й дав для цього матеріал(«Жиди в Азербайджані», «Ізраелітська родинна газета», № 4, 1933 р.). Недавно совєти навіть зробили спробу перекинути місток від большевизму до жидівської релігії і поставити останню на службу совєтській пропаганді. Як повідомляє відома жидівська газета «Амерікен Гебру» («Американський жид»), для областей Східної Польщі і Бесарабії, густо заселених жидами, совєтський уряд відкрив у Кам’янці- Подільському школи «червоних рабинів», «завдання яких полягало в тому, щоб пропагувати серед жидів Польщі, балтійських держав, Бесарабії та Північної Буковини лояльне ставлення до совєтського режиму («Амерікен Гебру», Нью-Йорк, 21 лютого 1941 р.). Ця школа повинна, на думку лондонської «Ньюс Кронікл», погодити большевицьку доктрину з принципами жидівської релігії – завдання, яке, безумовно, можна розв’язати, виходячи з юдейського походження марксизму. Можливо, що саме з цим пов’язані рішення про вживання староєврейської мови. Мовою жидів було визнано ідиш і запропоновано вести цією мовою загальне викладання в жидівських школах. Як швидко поширилась сітка жидівських шкіл при совєтах, показує така таблиця: Жидівські школи в СССР 1923/24 1924/25 Число шкіл Число дітей Число шкіл Число дітей Україна 268 41.932 351 56.394 Білорусь 98 12.241 134 19.095