Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

64 керував комуністичною партією в Німеччині, яку він підпорядкував безпосередньо московському центрові. На своєму сумлінні Лозовський має життя багатьох сотень німецьких робітників. Підступними інтригами йому вдалося скинути голову ради професійних спілок СССР Томського, щоб зайняти його місце. Завдяки своїй собачій відданості він став навіть повіреним Сталіна. Він мусить тепер боронити справу, якої цим разом він не в силі врятувати навіть при всій своїй жидівській спритності [12]. Московські кати. Від Дзержинського до Берії. (Нове Українське Слово. – 1942. – № 279 (294), 29 листопада). Далеко більше заслуг ніж Менжинський мав жидівський начальник ГПУ Гершель Ягода. З доручення кліки Сталін-Каганович він провів «ліквідацію» селян-одноосібників, єдиної тоді верстви, від якої можна було чекати опозиці і яку було знешкоджено засланням на примусві робти в таборах. Нарешті, він став надт сильним і для свої влодарів. Під його проводом ГПУ загрожувало стати державю в державі, і Ягоду було «ліквідовано» пострілом у потилицю. На його місце прийшла люина, що з рабською покорою виконувала лише накази Сталіна та Кагановича і в виконанні свого обов’язку була сповнена ненависті. Це був Єжов, єдиний досі керівник ГПУ росіянин, хоч і одружений з жидівкою [13]. Таким чином, ми бачимо, як було інформовано читачів про діячів Радянського Союзу. Потрібно підкреслити, що в статтях дуже багато фактичного матеріалу, але їх зміст перекручено, подано, як було потрібно замовникам – фашистам.