Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

89 політуправління армії був Мехліс. Ці приклади можна було б наводити без кінця. Центральні органи преси – «Известия» і «Правда» – були цілком в руках жидів. Отже, чи можна дивуватися, що народи Совєтського Союзу, тероризовані і виснажені жидівством, палко вітають звільнення їх від жидів, які хотіли досягти панування не тільки в Росії, а й у цілому світі? Але тим глибше буде їх падіння, коли німецька зброя звільнить увесь світ від цього бича народів [25]. Таким чином, як в українських газетах періоду нацистської окупації транслювалися погляди фашистів на СРСР, як «землю обітовану для євреїв», про внесок євреїв у розвток комунізму в СРСР та світі. 1.5. «Мрії» та «справи» євреїв СРСР і світу. Проти вреїв використовувалося все, приписувалися всі злодіяння сталінського режиму, в межах всієї країни і кожного населеного пункту. Церковне життя в Херсоні. (Нове Українське Слово. – 1942. – № 253 (268), 30 жовтня). За панування жидо-большевиків у Херсоні з понад десяти церков залишилась діючою лише одна, на кладовищі, решта ж їх були перетворені на різні склади та антирелігійні музеї. Одночасно велась шалена антирелігійна пропаганда серед робітників на підприємствах, в установах і в школах серед учнів, де над знівеченням дитячих душ немало «попрацювали» і наші педагоги. Зате з приходом до Херсона переможного німецького війська почало буйно розквітати церковне життя. В річницю звільнення міста німецьким військом від жидо-большевиков діючих церков у Херсоні було вже сім, в яких службу Божу відправляли до 15 священиків з дияконами, з добре згуртованими хорами [26]. Пожежна охорона міста в надійних руках. (Нове Українське Слово. – 1942. – № 257 (272), 4 листопада).