Коваль Г. П. Захоплення Мадагаскару Великобританією та інші маловідомі операції Другої світової війни / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 110 с.

Коваль Г. П. Захоплення Мадагаскару Великобританією та інші маловідомі операціїДругої світової війни 82 оглядів, бо звільнені негри, хоч щоправда переставали бути невільниками, але ж щоб могти на місці жити, не мали потрібних прав. В році 1820-му під проводом трьох білих причалило до африканського побережжя 88 кольоністів Це сталося десь там, де тепер британська колонія – „Сієрра Леоне” Але через нестерпне підсоння два роки пізніше перевезено тих кольоністів на острів Проведенс Айленд, що лежить проти сьогоднішньої Монровії. Перші „ліберіянці” осілися на суші в 1822-му році. Тубильні ватажки були спочатку з цього вдоволені і відступили новоприбулим широку прибережну смугу. Вони сподівалися, що позбудуться в такий спосіб небезпеки зі сторони торгівців невільниками. Пізніше білі торгівці невільниками нацькували місцевих ватажків до повстань проти прибулих американських негрів. Боротьба з племенами, що жили в глибині краю не припинилася і досі, тимбільше що американські негри почали поневолювати своїх тубильних братів. В 1847-му році положено основи республіки Ліберія (це значить „Вільна”). Прийнято конституцію, яку один білий американець уложив згідно з американською. Але ж ця „демократична" конституція зовсім не підходила для тамошніх відносин і тому дійшло до вище описаного жалюгідного стану в тім краю. Першим президентом Ліберії був ясний мулят Робертс. Перебуваючи одного разу в Англії, він був навіть прийнятий англійською королевою Вікторією. ЗДА визнали самостійність Ліберії аж в 1862-му році. Обраховують, що загально перевезено з Америки до Ліберії, яких 20—25 тисяч негрів. Тепер в ЗДА живе 13 міліонів негрів. Що звертало на себе увагу у цій своєрідній кольонії – це факт, що прибулі туди звільнені негри зараз спочатку зачисляли себе до місцевої аристократії і починали гнобити і поневолювати своїх одноплеменців. Вони хотіли завести ті порядки, від яких врятувалися в Америці. Ясніші муляти рвалися вгору і гляділи згори на темніших земляків. Але по трьох генераціях, за браком допливу ясніших мулятів, населення Ліберії дістало загально темніший кольор шкури.