Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

117 117 180, Санки – Петербурзі – 250). У виборах мали право брати участь міські жителі будь – якого стану, котрі були російськими підданими, досягли 25 – річного віку, володіли нерухомістю, зокрема промисловими або торговельними підприємствами, займалися промислами або дрібною торгівлею і сплачували міські податки і не мали недоїмок. Юридичні особи та жінки брали участь у виборах через представників. Не допускалися до виборів особи засуджені, звільнені з посади, ті, що перебували під слідством. позбавлені духовного сану тощо. Виборці поділялися на 3 курії (великі, середні та дрібні платники податків). Кожна з них обирала однакову кількість(третину) гласних міської думи. Встановлений порядок забезпечував перевагу в складі дум і управ представників заможних верст населення, оскільки перші 2 курії мали 2/3 гласних, становлячи при цьому лише близько 14 % від загальної кількості виборців. Кількість гласних – нехристиян не повинна перевищувати третини від їх загального числа. Виборчі збори не мали права давати жодних наказів обраним гласним [1]. Діяльність органів міського самоврядування перебувала під наглядом губернаторів і міністерства внутрішніх справ. З цією метою згідно з Міським положенням були створені губернські з міських справ присутствія під головуванням губернатора, які розглядали скарги на міські органи самоврядування. Особовий склад міської управи вважався таким, що перебуває на державній службі. Міська реформа 1870 р. була проведена і в 9 губерніях та прирівняних до них містах України. В решті українських міст реформа проводилася на розсуд міністра внутрішніх справ з урахуванням місцевих особливостей. На Одесу чинність Міського положення з деякими змінами була поширена за особливими Правилами від 20 червня 1872 року, а на західні губернії – за спеціальним законом від 29 червня 1875 року. Процес проведення Міської реформи 1870 року в Україні розтягнувся на 14 років. За цей час міське врядування було реформоване у 135 містах і посадах, зокрема, у південних районах, а нереформованим залишилось у 25 містах і посадах.