Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

170 170 На промислове місто в останній третині ХІХ – на початку ХХ століття претендував Вознесенськ. У 60 – 70 – х рр.. стали до ладу завод свічок, каретна майстерня, кузні, олійниці, розширювалося виробництво цегли, вапна, поблизу міста розроблювалися поклади будівельного каменю. Працювали соледробарка й кілька млинів, майстерня для ремонту сільського знаряддя, винокурня, салотопня, гончарня і 3 заводи фруктових вод, торгувало понад 150 різних лавок. Згодом виникли шкіряні, гончарні, виноробні підприємства. Відкрилися заводи: спиртоочищувальний, пивоварний, миловарний, завод Шпехта, що випускав сільськогосподарські машини й знаряддя [42, C. 311]. У місті в 1894 році функціонувало 48 підприємств з річним виробництвом товарів на суму 214,8 тис. руб. [30, C. 20]. Між Миколаєвом і Вознесенськом курсували пароплави, в залізничних майстернях працювали сотні робітників. Міські керівники прагнули перетворити Вознесенськ на значне місто, складали з цією метою різні проекти, для чого почали співробітничати з М. М. Беклемішевим(* Очевидно, мова йдеться про відомого суднобудівника, творця перших російських підводних човнів Михайла Миколайовича Беклемішева (1858 – 1936) (Авт.). У 1900 р. вони уклали з ним договір про влаштування ковша для розчищення русла Південного Бугу та про спорудження трамвайної лінії від хлібного ринку до пристані. Концесію на це було віддано Беклемішеву на 40 років без права передачі цієї концесії іншій особі без його згоди. Беклемішев міг приступити до виконання умов договору, коли йому заманеться. В результаті Вознесенська міська дума уклала невигідний контракт, який завдав збитків місту, згаяний час у зв’язку з нtвиконанням умов концесії. Значно постраждав авторитет Вознесенська. У 1903 році вознесенський міський голова, перебуваючи у Петербурзі, зустрівся з Беклемішевим і домовився з ним про припинення дії договору тільки в тому випадку, коли підприємцю буде виплачено 10 тис. руб. , витрачених на пошукові роботи [43]. Однак, угода з Беклемішевим не була розірвана і гостро постала у кінці грудня 1910 року. Ось як про це писала одна з миколаївських газет: «З побудовою нової