Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Національне відродження естонців почалося не більше двох десятків літ тому. Але й за цей короткий час встигли вони далеко піти вперед, зробити в себе багато такого, про що ми можемо тільки мріяти. Загальна освіта, свій громадський кредіт, народній селянський театр, густа сітка кооперативів, сильне міцне духом єднання громадян, одностайність. В Дорпаті, напр., естонці поставили і содержують естонський театр виключно на громадські гроші. Прибутки не покривають видатків, приходиться докладати. На це складають жертви кредітові товариства, кооперативи, призначаючи що-року певний процент з своїх прибутків. Такий же театральний будинок естонці поставили цього року і в Ревелі. Тут, окрім театральної залі, буде ще й велика концертна, якої що до розміру її не знайдеться може і в самому Петербурзі. Окрім цих великих заль в будинкові є ще багато менших, призначених для зібрань всяких просвітніх, добродійних товариств, гуртків, і т. д. Цей справді «Народній дім» збудовано на народні гроші, зібрані копійками, Коштує він до 750 тисяч карбованців. Капітал цей зібрали акціями по 25 карб, кожна. Треба було набрати 30 тисяч акцій; і всі вони були зібрані. Вісім років мріяли ініціатори цеї справи про здійснення її, вісім років збірали по крихотці і зібрали... В осени цього року театр буде одкрито. Ця завзятість естонців характерна для естонців, як і для старіших їх братів- фінляндців. Починали вони за незовсім сприятливих обставин. Без керманичів і опікунів, без засобів, без досвіду. Не маючи в себе ні дворянства, присутність якого де-які з російських публіцистів вважають за необхідну прикмету порядного громадянства, ні інтелігенції, не маючи й шматка власної землі, цілком залежучи від місцевих поміщиків чужої 140