Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ РОЗДІЛ 7. ЛИТОВЦІ Винародовлення литовської інтелігенції. З литовського народу виходить дуже багато інтелігенції. На протязі двадцяти літ з народу литовського вийшло більше 10.000 особ з вищою та середньою освітою. Ті інтелігенти, що починають жити по-за межами етнографічної Литви, гинуть для свого народу, особливо ж коли ще оженяться з польками або росіянками. Рідко трапляється, щоб діти їх почувала себе литвинами, найчастіше ж вони признаються до теї народности, до якої належить їх мати. Так стоїть справа з інтелігенцією світською. Що ж до духовної, то вона переважно зостається в рідному краю і служить найсильнішою піддержкою для литовської інтелігенції. Ксьондзів-литвинів в краю і по-за краєм по всіх католицьких парафіях в Росії набереться до 1.200 особ. Коли б хоч половина інтелігенції, себ-то хоч 5.000 стало в обороні народньої справи, то вони могли-б утримати що-денний литовський часопис та всякі народні інституції [1]. 1.Рада. – 1910. – № 16, 21 января (3 лютого). Бракує ксьондзів - литвинів. «Viexis» наводить цілу низку парафій у віденськім повіті з чисто литовською людністю, але ксьондзи там не вміють розмовляти по литовському. В розмовах з місцевою литовською інтелігенцією вони навіть силкуються довести, що мова литовська ні до чого не здатна і навіть проклята. Чи вже ж таки духовна вдасть не може призначити для цеї місцевости ксьондза литвина, що міг би запобігти цьому лихові – запитується газета. І робить висновок – в духовній віденській семинарії литовська мова повинна бути обовязковою для всіх семинаріз без винятку на рівні з польською [1]. 1.Рада. – 1910. – № 16, 21 января (3 лютого). Литовська енціклопедія. 143