Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ коли в 1900 р. переселенців було 10.311, то через десять літ пізніше побільшилося удвоє і було 22.714. Протягом останніх шістьох літ втікає річно з краю по 18.109 Литовців. Розуміється, що подані числа не дуже є точні, бо багато з переселенців не вписано до литовської народності! Тепер є багато таких сіл, в котрих трудно знайти двох або трьох людей зовсім здібних до праці [9]. 9. Рада. – 1913. – № 105, 8 мая (21 травня). Польсько-литовські відносини. Після довгих старань литовців у Вільні, адміністратор віленської впископії о. Міхалкевич дозволив одправдяти маєві богослуження ію-литовські в неакадемічнім костелі св Івана. Між польським населенням Вільна появилася чутка, що в поляків хотять одібрати костел. 1 мая в 5 год. ранку зібралися в костелі литовці і поляки. Литовці почали співати по литовськії, а поляки по польськії. Священик литовець хотів сказати промову, але поляки своїм співом зовсім його заглушили. Тоді литовці вдалися з скаргою до о. Міхалкевича [9]. 9. Рада. – 1913. – № 105, 8 мая (21 травня). Польсько-литовські відносини. Литовці вимушені боротися за своє національне істнування не тільки з русіфікацією, а й з полонізацією свого народа. Найбільшим ворогом національного розвитку литовців є польська костьольна бюрократія. З великими зусиллями пощастило литовцям добитися дозволу на де-які додаткові костельні служби на литовській мові. Але костельна бюрократія і тут стає литовцям поперек дороги. В литовські парафії вона навмисне призначає таких ксендзів поляків, які й слова не тямлять по литовському, а ксендзів литовців переводить в парафії білоруські, в Мінськ, в Харьків, словом туди, де литовська мова зовсім не потрібна. Само собою розуміється, що така політика польсько-католицької могилівської бюрократії призводить до бійок та всяких скандалів в костелах. 147