Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ публіку і виявилось зненацька сховане, здавалось, до того великоруське «національне обличчя». Іван Хреститель кожного нового чи хоч поновленого настрою, як хтось досить влучно прозвав д. Струве, перший пустив крилате слівце про те національне обличчя. Инші пішли ще далі й договорилися вже до „державности русскаго (читай – великорусскаго С.Є.) народа“, до вибивання цією державністю очей „нерусским“ народам, заслуживши похвалу від таких спеціялистів державносте, як „Новое Время“ та „Россія". Частина полемистів стоїть ще правда на старому ґрунті нехтовання всякого національного руху, але й тут помітно вже хитання. Одно слово, почалась та какофонія серед „очень совестливых и честных людей", в якій дуже легко вже можна вчути знайомі з „истинно-русских" концертів згуки. На національні рухи вже звертають вину за все, – за те навіть, що не пощастило з боротьбою за новий лад, бо, як пише д. Голубев у „Слові", вона „ослаблена была тем, что в процессе ее главнейшие из населяющих Россію національностей разделились внутри и частью боролись не против общаго врага — стараго бюрократическаго режима вместе с нами, а за себя, каждый в отдельности, за собственное освобожденіе". (“Слово", ч. 741). Инші автори просто вже ставлять кропку над і й, не вагаючись, подають думку, що визвольний рух занепав тільки через те, що не був національним в великоруському розумінні. І як висновок з усього цього – настирливі пропозіції виявити „русское національное лицо", бо „в тяжелых испытаніях последних лет, мовляв словами д. Струве, выростает наше національное русское чувство, оно преобразилось, усложнилось и утончилось, но в тоже время возмужало и окрепло. Не пристало наш хитрить с ним и прятать наше лицо". („Слово", ч. 732). Що ж – не треба, виходить, і прохати новоявлених націоналістів російських: „скинь мантилью, ангел милый": він бо й сам ладен розібратись прилюдно. Будемо ж приглядатися до того обличчя, що показує нам наш новак у янгольському чині. 17