Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Проте вони не затратили свого первісного характеру й стилю життя і завдяки природньо укріпленим долинам гір та недоступним багнам, задержали свої питоменности. Під оглядом культурно-мовним можна всі народи Кавказького Краю поділити на такі групи: 1. славянська (українці й москалі), 2. тюрсько-татарська (азербейджанці, татари), 3. монгольська (калмики), 4. східня народня група (лєзгійці, чеченці, інгуши, карачайці), 5. кавказька (грузини, абхази), 6. іранська (осети, таджики, ку ди й перси), 7. фризійсько-тракійська група (вірмени). Побіч вищенаведених племен є ще менші, про яких тут не згадуємо; всіх кавказьких, неславянських племен, начисляється на 40. Та в більшости вони чисельно дуже малі. Більшість із них доходить ледви до 100.000 людей і тому їх у нашому розумінні за нації приняти не можемо. Одиноко три більші кавказькі народи у властивому розумінні того слова, а саме грузини, вірмени й азербейджани чисельно та політично мають більше значіння. Українці й москалі, що заселюють Північний Кавказ являються тут лише продовженням своїх етнографічних територій і їх як нації треба розглядати в звязку з їх матірними пнями. Все населення Кавказу виносить за останнім переписом населення приблизно 18 мільйонів людей. До найсильніших чисельно народів належать українці (4,5 мільйони), москалі (3,5 міл.), грузини (2,2), вірмени (2,1) й азербейджани (2,3 міл.). Українці вперше стрінулися з кавказькими, народами в княжих часах через походи наших князів проти різного роду азійських племен, що раз у раз заливали полудневі українські степи, гирла Волги та Північного Кавказу. У слід за українським мечем ішла також висока українська культура, але її впливи були переривані все новими й 180