Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ широку галявину, що ми йшли. Все було таке цікаве, асе так приваблювало до себе, щй мимоволі хотілось тут зупиниться й про все роспитать. Та так ми в задніх рядах й гадали, що тут, на цій широкій полянці, ми станемо, а наш поводатирь, як знавець краю та ще й з претензією нг вченого, почне нам докладно усе поясняти. Тільки не так склалось, як жадалось. А ні згука з його уст... Ми йшли далі. Знову ліс; знову йдемо по одиначки по вузесенькій стежечці; дорога, що ступня, вьється в гору й в гору. Але ось, слава Богу, ліс скінчився; перед нами одкрита місцина. Тут ще раз пересапнули, щоб набраться сили зійти на гострий шпиль Бештау. Я забув нагадати вам, що в лісі наш поводатирь заблудився; знайшовся хтось з залізноводців, що повів одну частину екскурсантів зовсім по другій дорозі... Але сяк, чи так, з горем та з бідою дістались таки ми до самісінького шпилю Бештау. Тут для потомленних екскурсантів було наготовлено закуску. Прождали ще з добру годину до схід сонця. Але побачить всю красу його нам так-таки й не вдалось, бо заволікав трохи туман. За те у всій красі своїй вималювався перед нами білий Ельбрус й кільце гір, що йдуть за ним. Тут ще більш цікавого, ніж на поляні біля Орлиного Гнізда. Ось це, прямо перед вами, якісь озера, праворуч якісь таємні велетні скелі, далі зелені долини, а по них, ніби ненароком, кинуті села й города, ліворуч-теж скелі та густі прегусті ліса, а он це, далеко-далеко, щось теж таємне рос кинулось по горі, як неначе кладовище. Здається цілий би день тут сидів, як би не вітер такий страшенний, що не встоїш й на ногах, та як би хто вам усе росказував. А то ж, ви, здоров, й самі догадались, що поводатирь наш й на цей раз а ні пари з уст... Гарно брать участь в екскурсіях тільки не під проводом членів „Горнаго Общества‘‘... А як що вам, читачу, трапиться побувать на Кавказі й забажається подивиться на якусь гору, то зберіть собі компанію й з нею ходіть, скільке влізе, бо все рівно од „знавців" Кавказа ви нічого нового не довідаєтесь. Д.Щербаківський [2]. 195