Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ адвокат, один інженер, скільки офицерів, і ні єдішого лікаря, ні єдиного педагога... На зьїзд прибуло до 1000 людей. Були душе палкі промови про потребу заснувати шкільний фонд. Між иншим один дідусь-гірняк чеченець, нещасний, обдертий, казав так: Ми душе бідні, у нас в аулі є такі, що для них і 30 коп. – величезна сума; у нас є голодні вдови, сироти, але ми бажаєм, щоб у нас були школи. Зьїзд вирішив заснувати шкільний фонд і призначити на нього податок з кожної чеченської саклі в долині по 60 коп., а в горах – по 30 коп. З того часу, як завойовано Чечню, це перший зьїзд чеченців, присвячений справі просвіти. Російської мови чеченці, як і взагалі кавказькі народи, можна сказати, зовсім не розуміють [6]. 6. Рада. – 1913. – № 49, 28 февраля (13 березня). Просвітна справа в Туркестані. Добродій Лапін прочитав у м. Сер-Алі в Народньому Домі Нобеля доклад про становище шкільної справи в Туркестанщині. Добродій Лапін свідчить, що вся шкільна сістема на цій окраїні Росії має на увазі головним чином русіфікацію дітей инородців. Наслідки цеї сістеми такі: всякими репресіями та обмеженнями, що штучно ставляться поперек дороги до освіти мусульман, досягнуто того, що з восьми милійонів киргизької та сартськоі людности Туркестану є тепер всього навсього чотирі людини з вищою освітою. В середніх школах силкуються або зовсім обрусити мусульманських дітей або одігнати їх од школи. Ті мусульмане, що покінчали середні або вищі школи, не мають змоги прикласти свої знання на користь свого краю, бо їх зовсім одірвано од нього, з другого ж боку – масса тутешньої людности нидіє в безпросвітній темноті, дивиться на школу ворожее [7]. 7. Рада. – 1913. – № 52, 3 марта (15 березня). Доля жіночої татарської гімназії в Казані. 239