Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ 5. Рада. – 1913. – № 48, 27 февраля (12 березня). „Бурятське повстання". Справу про „бурятське повстання", за яку у нас уже писалося, розглядав цими днями читинський окружний суд в м. Верхнєудинському. На лавах для підсудних сиділи – популярний серед бурятів громадський діяч Вамбоциренів, Очиров, Даржіїв, Бармаїв і Гадмаїв, яких обвинувачувано по 3 п. 129 ст. Натовп бурятів навколо судового будинку величезний. Після двохденного суду всіх підсудних виправдано [6]. 6. Рада. – 1913. – № 60, 13 марта (26 березня). Освіта в бурятів. Трудно бурятам діставати освіту, хоч саму мизерну, через те, що школі сливе зовсім нема, бо ті що є (так звані инородческія школы) приносить користи своє недоступністю, бо улуси (селища) роскидані дуже рідко, а школа як є одна на всю управу то й добре, а ця управа ростягнеться до сотні верстов. Друга головна причина та, що як віддати в школу дитину, то треба возити харчі і шукати кватирі та й взагалі турбуватись цілий рік, через це в школу віддають мало, крім тих у кого є рідня, що близько живее біля школи. Третє те, що дома нікому помагать в роботі і от инший збірається, збірається віддати, та так і одтягає з року на рік, аж поки хлопця треба женить. Ті що в школах вчаться, виносять звідтіля мало, бо що там засвоїть по російському, то дома через рік-два забуде. Після школи рідко береться за книжку, котру мало розуміє сам, слухати теж нікому, бо буряти хоч і розуміють трохи російську (скоріше тутешню чалдонську) мову, але прочитанного розібрати цілком не можуть, крім де-яких слів. Найголовніша мета їхнього вчення – це вміти «руку приложить». Як не трудно бурятам здобувати освіту, але все ж ви найдете сливе в половині сімейств грамотного, звичайно тільки, що може розпитатись за неграмотного. В 266